Бахмут — пастка для російської армії

Бої за Бахмут, який російська пропаганда називає Артемівськ, тривають уже півроку. Маленьке місто, про яке раніше ніхто толком і не чув, тепер на перших шпальтах газет та сайтів. Битва, що вирує там, стає, схоже кульмінацією цієї війни.

Навіщо їм Бахмут

Сам по собі Бахмут має досить важливе значення, як транспортний вузол та плацдарм для штурму Слов'янсько-Краматорської агломерації, останніх великих міст Донбасу. Якщо правильне твердження, що наказ путіна полягає в тому, щоб захопити Донецьку та Луганську області і таким чином оголосити про завершення цілей "спеціальної військової операції".

Але це було важливо, якби Бахмут був захоплений одразу, на початку вторгнення. Тоді, підготувавшись і перегрупувавшись, російські війська змогли б розпочати штурм Слов'янська та Краматорська. Нині це практично неможливо. Росіяни відверто загрузли в Бахмуті.

Український Верден

Військова наука знає три способи штурму міст.

Перший — оточити місто, взяти його в облогу та штурмувати. Так свого часу було взято Кенігсберг. Або можна згадати приклад ближче — штурм Мосула. Він тривав понад рік, коштував іракській армії величезних втрат. Місто було практично зруйноване, хоча оборонюване в ньому угруповання терористів ІДІЛ було набагато менше, ніж іракці, що наступали, і майже не мало важкої зброї.

Другий — створити загрозу оточення та змусити противника самому залишити місто. Так сталося у Лисичанську. Тоді виникла небезпека обходу міста та ЗСУ були змушені його покинути.

Третій — найбезглуздіший і найзатратніший. Штурмувати місто в лоб, без оточення, дозволяючи противнику доставляти туди постачання та підкріплення. Саме так німці штурмували Сталінград, хоча його правобережна частина була відрізана від лівобережної Волгою та постачання доводилося вести через річку (одну з найбільших у світі). Саме цей спосіб і обрало російське командування. Що й вилилося в результаті у бої в дусі Першої світової. Звідси і взялося це порівняння з Верденом.

Недооточення

Після кількох місяців найважчих боїв в лоб росіяни спробували обійти місто. Витративши ще багато часу та величезну кількість резервів, їм вдалося захопити Соледар та створити загрозу напівоточення міста. Їхні частини нависли над північно-західним краєм міста, з півдня підійшли до Іванівського.

Для постачання українського гарнізону залишилася по суті одна дорога і всі заговорили про можливий відхід ЗСУ. Олію у вогонь підлило повідомлення українського військового Мадяра, який розповів, що його підрозділ аеророзвідки відводять на інші позиції.

Потім з'явилися повідомлення і про якийсь конфлікт між Зеленським і Залужним. Начебто головком ЗСУ пропонував залишити місто, а президент України наполягав на його утриманні. Зрештою ситуацію прояснила інформація, що на засіданні Ставки в Києві було ухвалено рішення перекинути в Бахмут резерви і оборонятися. Одразу постало питання — навіщо?

Пастка

Тут, втім, гадати не треба. Бахмут став свого роду магнітом, який притягує до себе російські резерви, не даючи проводити активні наступальні дії інших ділянках фронту. Це воронка, в яку росія закачує свої війська.

Але навіть у разі відходу українців у росіян немає можливості розвинути успіх — відсутній так званий другий ешелон, який можна було б ввести в прорив і вийти на оперативний простір. Але простору також немає. За Бахмутом вони упруться в наступну лінію оборони, а потім укріпрайон Слов'янська та Краматорська, який за таких темпів можна штурмувати кілька років.

Фланги

Понад те, на півдні для українців складається вдала конфігурація фронту. Намагаючись прорватися до Іванівського росіяни оголюють свої фланги, підставляючи їх під можливий контрудар ЗСУ з району, наприклад, Ступочок. Тоді українцям вдасться обламати південну клешню можливого оточення та зняти загрозу охоплення міста.

У будь-якому разі, при відході чи продовженні опору, Бахмут уже виконав своє завдання — скував російські резерви та підготував ґрунт для майбутнього контрнаступу ЗСУ.

Фото: 93-тя ОМБр Холодний Яр / Facebook