Чому Україні так сильно потрібні винищувачі F-16

Нині широко обговорюється питання поставок Україні американських винищувачів F-16. І навіть якщо США нам їх поки не обіцяє, залишається можливість передачі через треті країни. 

Чому Київ так сильно потребує цих літаків і як вони можуть змінити хід війни — про це пише Джеймс Р. Прітчетт, викладач воєнних студій британського Університету Халла. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE. 

Як американський винищувач F-16 "Бойовий сокіл" може допомогти Києву перейти в наступ

Війна в Україні наближається до своєї першої річниці, і, як і конфлікт на землі, війна в повітрі перетворилася на тривале змагання за контроль.

Для України, яка веде оборонну боротьбу, було б розумно тягнути час, очікуючи на будь-які можливості, які можуть з'явитися завдяки посиленню західної підтримки і які вона може перетворити на вирішальну перевагу на полі бою.

Таким чином, передача західної військової техніки досі була ключовим фактором опору України. Останній раунд обіцянок з боку союзників України включав в себе сучасні основні бойові танки, такі як "Леопард 2" з Німеччини та "Абрамс" з США. Але зараз широко обговорюється можливість того, що США та їхні союзники можуть посилити українські військово-повітряні сили, які залишилися ще від радянських часів, сучасними складними винищувачами F-16.

Незважаючи на рішучі заперечення з боку Вашингтона, кілька інших держав, які купили F-16, заявили, що з радістю поставлять їх Україні, зокрема Польща. Франція також взяла на себе зобов'язання поставити винищувачі Києву. Але яку роль можуть відіграти ці сучасні винищувачі у повітряній війні, що триває вже рік?

У лютому 2022 було розумно припустити, що російські повітряно-космічні сили (ПКС рф) швидко встановлять перевагу й отримають певний рівень контролю і свободи для атаки українських наземних військ і нанесення ударів по життєво важливих об'єктах цивільної та військової інфраструктури.

ПКС рф були і залишаються одними з найбільших військово-повітряних сил у світі. На озброєнні ПКС перебувають сотні бойових літаків порівняно з менш ніж 100 літаками в Україні. ПКС також мають нещодавній досвід повітряних операцій над Сирією, де вони відіграли важливу роль у підтримці режиму Башара аль-Асада. Крім того, нещодавно вони розпочали масштабну модернізацію, яка мала б посилити їхню технічну перевагу над Україною.

Але, на відміну від ранніх очікувань, влада над небом України залишається спірною.

У західній військовій доктрині встановлення певного контролю в повітрі є хрестоматійною передумовою захисту дружніх повітряних і наземних сил. Контроль над небом досягається шляхом знищення флоту бойових літаків противника, його систем управління і протиповітряної оборони на землі (так звана операція "Sead", або придушення протиповітряної оборони противника).

НАТО продемонструвала цю доктрину в дії під час першої війни в Перській затоці, коли повітряний наступ, що тривав 38 днів, вивів з ладу більшість засобів ППО Іраку (і значну частину його наземних сил та техніки), що дозволило провести напрочуд швидку і успішну наземну кампанію. Ця стратегія також була застосована в колишній Югославії в 1990-х роках.

Але стало очевидно, що, незважаючи на нещодавні операції в Сирії, російські повітряні сили погано оснащені як матеріально, так і доктринально для проведення складних, широкомасштабних і ефективних повітряних кампаній, які західні війська розглядають як базовий перший крок.

Натомість, спочатку інтенсивна активність ПКС тривала менше тижня і швидко деградувала до обмежених і простих операцій з наземної підтримки та бомбардувань.

Надійний захист

Важливо, що Україна об'єднала різні класи зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) для створення надійної мережі протиповітряної оборони, що перекриває один одного. Сюди входить зброя, надана західними союзниками — зокрема далекобійний ЗРК С-300 зі Словаччини, який змушує російські літаки літати на малих висотах аби не наражатися на високий ризик бути збитими. На малих висотах недорогі і портативні системи ППО (Manpads), такі як "Стінгер" американського виробництва, доводять свою ефективність проти російських низьколітаючих літаків, які за своєю природою важко виявити і поцілити по них.

Важливо, що російські війська використовують аналогічні системи протиповітряної оборони, що призвело до патової ситуації в повітрі, яка переросла у важкі бої на землі, як це спостерігалося в районі Бахмута протягом останніх тижнів.

Але прибуття більшої кількості кращої західної техніки може дозволити українським військам перейти в наступ, щоб витіснити сили окупантів.

Бойові соколи

Це підводить нас до розмови про передачу Україні багатоцільових винищувачів F-16. Винищувачі F-16 "Бойовий сокіл" надійшли на озброєння США в 1978 році і з того часу регулярно модернізуються. Вашингтон продав F-16 кільком союзникам по НАТО і поза НАТО, деякі з яких можуть захотіти надати їх Україні, оскільки вони замінюють свої авіапарки на нові F-35. Хоча адміністрація Байдена, схоже, виключила можливість відправки американських F-16, інші країни цього не зробили.

Як винищувач, F-16 краще протистоятиме російським винищувачам МіГ-29 і Су-27, ніж нинішній український флот. Він в основному складається з тих самих літаків, але у випадку росії ці основні літаки радянських часів були модернізовані і, що важливо, доповнені більш досконалими літаками, такими як Су-35. Це дає росії загальну технічну перевагу в повітрі.

Але парк F-16, модернізований для використання сучасного обладнання НАТО і забезпечений доступом до технічного обслуговування і запчастин, був би надзвичайно цінним доповненням до українських ВПС і міг би посилити спроможність України атакувати наземні цілі, зокрема російські ППО, зменшивши патову ситуацію в цій частині протиповітряної оборони.

Але сам по собі F-16 не може забезпечити вирішальну перевагу. Україні потрібні F-16 у достатній кількості, а також великі поставки запасних частин і озброєння. Важливо, що також знадобиться час, щоб навчити пілотів працювати з цим літаком і його сучасним озброєнням.

Для проведення сучасної повітряної кампанії в стилі НАТО й отримання більшої влади в повітрі, Україні також потрібно буде підтримати свої F-16 іншими засобами, такими як літаки-заправники, щоб збільшити дальність польоту F-16. Це дозволить наносити удари по наземних позиціях і силах противника далеко за лінією фронту.

Найважливіше те, що модернізація українського авіапарку означатиме модернізацію доктрини ведення повітряної війни і наближення до більш досконалих принципів і стратегій, які зараз використовуються країнами НАТО. Це могло б дати Україні перевагу в повітряній війні, що, безсумнівно, покращило б її позиції на землі.

Джеймс Р. Прітчетт, викладач воєнних студій, Університет Халла, Велика Британія

Фото: U.S. Air Force