Без світла і води, але з надією: фоторепортаж з деокупованого Святогірська

Потрощені будинки, спалена техніка і безпритульні пси на вулицях — такий вигляд має нині Святогірськ, до російського вторгнення — популярне місто курорт на Донеччині.

Як живуть жителі міста за два місяці після звільнення — у світлинах фотографа Пітера Батанова.

Окупація Святогірська

Вперше Святогірськ опинився під контролем росіян та їхніх поплічників ще на початку 2014-го, але вже навесні був відбитий і повернувся до нормального мирного життя. Після 24 лютого 2022 року місто спочатку опинилося під російськими обстрілами, але 7 червня був окупований повністю. За три місяці, 12 вересня, Україна повернула контроль над Святогірськом, проте колись затишний курорт оговтується від присутності окупантів досі.

Які проблеми у мешканців Святогірська

Дорога до Святогірська від Харкова пролягає через Чугуїв — районний центр в 40 км від столиці Слобожанщини, що також неабияк постраждав від окупантів. Місцевий хлопчина Сашко організував блокпост на одній із розв'язок у центрі села. Так він і настрій водіям підіймає, і батькам допомагає, збираючи їжу та солодощі, якими діляться добрі люди.

Святогірськ зустрічає, як і інші населені пункти, що побували в російській окупації — спустілими вулицями, розбитими будинками та згорілою технікою. 

На відміну від приватних будинків, церкви в місті не майже постраждали, окрім хіба Скита Всіх Святих  — храму, побудованого в стилі російського дерев'яного зодчества на початку 2000-х і згорілого внаслідок російського обстрілу. А от подвір'ям навколо дісталося — чимало з них просто знищені.

В місті нема світла і води, люди готують їжу на дровах, об'єднуючись із сусідами.

Допомагають і волонтери, роздаючи їжу, гігієнічні засоби та інше, найпотрібніше місцевим найбільше. На жаль, допомога в ці краї доїжджає нечасто, а нужденних багато. 

Пані з буханцем хліба, який вона поспішно їла, як останній, особливо вразила автора фото. Звати її Галина. На питання, як вона тримається, жінка кілька хвилин розповідала свою історію, наприкінці щиро подякувавши за те, що поцікавилися, що комусь не все одно.

"Потім вона плакала мені в плече, поки я її обіймав, і просила поговорити з нею бодай ще хвилину. Її син у ЗСУ, а телефон свій вона загубила, і навіть не знає, живий він чи ні. Російські солдати ходили і стріляли з автоматів по вікнах усіх домів поспіль, і коли взялися за квартиру Галини, вона стояла за дверима, і кричала, щоб не заходили, просила і плакала. Її вікна досі розбиті, але вона жива", — розповідає Пітер.

Проте страждають не лише люди — на вулицях дуже багато тварин-безхатьків. Їхні господарі втекли або загинули, їхні будинки та подвір'я розбиті. Вся надія на власну вдачу та на волонтерів, які не забувають підгодовувати і тварин. 

У війні загинуло і гине дуже багато тварин. Деякі підриваються на російських мінах-метеликах, а інші помирають на покинутих подвір'ях, не маючи можливості вибратись.

Фото та опис: Пітер Батанов

Нагадаємо, 12 вересня стало відомо, що українські військові звільнили ще кілька населених пунктів від окупантів. У Святогірськ Донецької області повернули український прапор.