"Гордість" флоту: як російське командування угробило "елітне" об'єднання під Павлівкою

Так сталося, що пристойну частину життя я навчався і працював у Владивостоці. Саме звідти родом тепер уже сумно відома 155 бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту. Я бував у цій бригаді, спілкувався з військовими і дещо знаю про її історію. Так ось, її "героїчна" загибель під Павлівкою — не перший подібний епізод.

Колись це була велика сила, найбільше об'єднання морпіхів у радянському ВМФ. Шістнадцять тисяч людей, п'ять полків, включаючи танковий та зенітно-ракетний, навіть дві власні вертолітні ескадрильї — штурмова та транспортна. Дивізія у випадку великої війни мала або захищати узбережжя Далекого Сходу, або висаджуватися на японський острів Хоккайдо.

Але великої війни, дякувати Богові, не сталося, зате трапилася маленька — перша Чеченська. Успіхи росіян там теж були не вражаючі і з усієї країни почали з бору по сосенці збирати військових. Дивізія отримала команду сформувати зведений полк та відправити до Чечні. На той час об'єднання було вже власної блідою тінню, і людей катастрофічно бракувало. Тому в бойові підрозділи брали всіх підряд, навіть тих, у кому не було потреби, — зенітників, зв'язківців, матросів і офіцерів з екіпажів кораблів і навіть підводних човнів.

З формуванням відбулася та сама історія, що й зараз — контрактників не вистачало, і на війну відправляли навіть строковиків. Підготовка була така собі — елітне десантне з'єднання давно перетворилося на звичайну мотострілецьку дивізію, від морської піхоти там залишилися лише плаваючі БМП і чорні берети.

У 2003 році на Далекому Сході проводили грандіозні навчання з боротьби з терористами. Для цього до Владивостока батальйон морської піхоти був перекинутий з Північного флоту з-під Мурманська. Командир полку, оглянувши особовий склад, відмовився очолити його, сказавши, що вести людей на смерть не хоче, і подав рапорт про звільнення. Тоді в армії росії ще зустрічалися дещо пристойні офіцери.

Морпіхи воювали у Чечні, втратили там 62 особи вбитими. Тож участі у Другій Чеченській війні дивізія уникла.

У 2009 році її переформували в 55 бригаду. На війну в Україні бригада вирушила ще до початку вторгнення. Мої джерела ще у березні підтверджували, що більшість об'єднання перебуває там. Бригада зазнала тяжких втрат при штурмі Маріуполя. Поповнювали її за рахунок добровольців, яких збирали по всьому Приморському краю до загону "Тигр", потім до її складу почали відправляти вже й мобілізованих.

Добровольці проходили місячну підготовку, мобілізовані — тижневу. Зважаючи на все це, під Павлівкою морпіхів кинули в лобові атаки на підготовлену оборону ЗСУ. Причому без артпідготовки. Польові статути більшості армій цивілізованих країн забороняють командирам це робити.

Морська піхота взагалі погано підходить для подібних дій, у неї менше важкої зброї та техніки, її зброя — мобільність. Але це у цивілізованих країнах. У росії підхід інший — жива хвиля, гарматне м'ясо.

Лист морпіхів, який російська пропаганда оголосила фейком, справді існує. Вони звинуватили своє командування у безглуздих атаках і попросили губернатора Приморського краю втрутитися. Це саме по собі досить дивно, керівник регіону не має жодних важелів впливу на військове командування. Втім, губернатор вчинив у повній відповідності до принципів — записав відеозвернення, що "у хлопців все гаразд", він, мовляв, перевірив. І самих військовослужбовців змусили записати відео, що у них все добре, воюють, втрати є, звісно, але в межах норми.

Я теж перевірив за своїми джерелами — багато хто з відправлених в Україну приморців не виходить на зв'язок. Їхні сім'ї намагаються дізнатися щось про долю своїх рідних: у частині кажуть — звертайтеся до військкомату, у військкоматі — питайте в частині.