"Росіяни не чекали, що ми так завзято рушимо вперед": Владислав Селезньов про те, як втримати звільнені землі

Стрімкий контрнаступ Збройних Сил України на Харківському напрямку став неочікуваним не лише для ворога та українців. Для західних країн-партнерів України така активізація бойових дій стала теж відкриттям. Втім, як стверджують військові, відвоювати захоплену ворогом територію — ще пів справи. Не менш значущим є те, як її потім втримати.

Які фактори можуть вплинути (як позитивно, так і не дуже) на подальший розвиток подій для українських сил оборони Новини.LIVE поцікавилися у колишнього спікера Генерального штабу Збройних Сил України, капітана І рангу Військово-морських Сил Владислава Селезньова.

Головним став ефект несподіванки

Чим непомітніше підготовлена операція, тим кращим буде результат. Українському командуванню вдалося використати ефект несподіванки, який і відіграв ледь чи не вирішальну роль у наступі ЗСУ. Зокрема на Харківському напрямку.

"Річ у тім, що росіяни не очікували на те, що ми так завзято будемо рухатися уперед. Саме цим можна пояснити той факт, що перша лінія оборони у ворога була не надто потужна, а в тилових частинах у них взагалі були зосереджені Росгвардія, СОБР і таке інше, які фактично не чинили спротив", — сказав Селезньов.

При цьому, зауважив він, ВСУ, коли йшли вперед, оминали населені пункти та не вступали в бої в урбанізованій місцевості. Як результат, така тактика внесла хаос в бойових порядках росіян, які зовсім не очікували подібного перебігу подій.

"Тому наш успіх, скоріш за все, обумовлюється не питанням тактики росіян, а тим, що в українських Сил оборони вистачило ресурсів не лише пройти вперед, але й закріпитися на визначених рубежах, забезпечити сталу логістику наших передових підрозділів", — поділився Селезньов.

Час вирішує все для обох сторін

Той факт, що під час наступу завжди треба не забувати, що робиться праворуч і ліворуч від тебе, є аксіомою.

"Слід враховувати, що треба закріпитися по флангах, щоб унеможливити наміри та спроби противника тиснути на них", — пояснив Селезньов.

"Цілком очевидно (і це спостерігається), що росіяни намагаються перекинути резерви на Харківську ділянку фронту. Зокрема, 3-й армійській корпус. Тому подивимось, як надалі розвиватиметься ситуація", — продовжив він.

За словами офіцера, на подальший хід наступальної операції вплине те, наскільки швидко росіяни встигнуть перекинути свої війська для порятунку тих, хто ще залишився в живих, не потрапив у полон, не втік і залишився в строю. Адже, якщо вони не зможуть цього зробити впродовж найближчих кількох діб, то українські військові встигнуть закріпитися на нових здобутих рубежах, і ворогу буде вкрай важко їх атакувати, не кажучи вже про результат — вибити з місця.

Водночас іншим ключовим питанням, але вже для України, є те, наскільки ми за цей же час зі свого боку встигнемо підтягнути на звільнені від ворога території артилерію та засоби протиповітряної оборони. У разі позитивного результату з нашого боку можна вважати, що росіянам нічого доброго не "світить".

У росіян мало шансів вийти сухими з води на Півдні

Дещо менше методично, але не менше вдало для Сил українського спротиву розвивається ситуація на Південному напрямку — в Херсонських степах біля Дніпра.

Як констатує Селезньов, після контрударів ЗСУ на Херсонському напрямку росіяни відчутно "піджалися" — вони вже не мають вдосталь тієї кількості і боєприпасів, і палива до техніки, які мали нещодавно. Але, тим не менш, з впертістю танку, що втратив гусеницю, ворог намагається ворушитися: за допомогою понтонних і паромних переправ він вдається до спроб хоч якось відновити втрачену логістику.

Звичайно, розмірковує каперанг, якщо Києву вдасться знищити будь-яку комунікацію між лівим та правим берегами Дніпра, то шансів у росіян не те що на просування вперед, а навіть на стійку оборону буде дуже мало.

"Я не вірю, що все відбувається для створення певного оточення: у нас наразі надто мало ресурсів на такий формат. Але те, що ми достатньо серйозно похитнули російські сили на цих ділянках фронту, є очевидним. А далі побачимо в динаміці, наскільки вправно будуть розправлятися з викликами наші оборонці й наскільки підтягнуться їхні резерви", — констатував Селезньов.

Від себе додамо, що хочеться вірити, що все відбувається в межах нашого певного плану, який було розроблено українським Генштабом. Але й недооцінювати російського агресора теж не слід: в будь-якому разі 12 тисяч "багнетів" ворожого 3-го корпусу — серйозна сила, здолати яку без зусиль і "з наскоку" навряд чи вдасться.