Херсонський гамбіт: навіщо росіяни залишають південне місто

Росіяни — "великі" витівники: як щось викинуть, то здоровим глуздом важко збагнути. Не став зраджувати загальній традиції призначений нещодавно командувач російськими окупаційними військами в Україні генерал Сергій Суровікін. Він 9 листопада по-солдатськи просто, без загравань, запропонував міністру оборони росії Сергію Шойгу відвести війська від Херсона на лівий берег Дніпра.

За словами Суровікіна, за нинішніх умов, які створили для херсонського угруповання окупантів Збройнісили України, найбільш доцільним варіантом є саме "організація оборони по бар'єрному рубежу річки Дніпро".

У відповідь на таку привабливу пропозицію путінський воєвода не став довго міркувати перед телекамерами і дав своє благословіння на цю велику справу.

Навіщо? Спробуємо розібратися.

Росія готує "чеченський" сценарій

Є така кримськотатарська мудрість: "Не опирайся на воду і не вір росіянину". А ще колишній рейхсканцлер Німеччини Отто фон Бісмарк свого часу зазначив: "Не можна вірити росіянам, бо вони не вірять самі собі". Саме цих старих постулатів дотримується дотепер військовий експерт полковник ЗСУ Петро Черник, даючи оцінку будь-яким діям росіян.

"Що насправді треба розуміти щодо Херсонщини? Момент перший і найголовніший: росіяни усвідомлюють, що вони там програють, і тому намагаються зіграти хоч якусь гру і затягнути нас, українців, у класичну пастку, в якій вони самі були у 1995 році, коли штурмували Грозний", — сказав Черник.

Він нагадав, що тоді чеченці зробили вигляд, що зняли блокпости у місті, а росіяни чотирма великими ударними колонами зайшли до центру Грозного і захопили резиденцію тодішнього глави республіки Ічкерія Джохара Дудаєва. Але далі все пішло не так, як гадалося. Чеченці невеличкими групами перебили росіян, як мишей.

"Вони тоді втратили близько 2 тисяч особового складу, до 5 тисяч поранених, понад 220 одиниць техніки і до 100 людей полоненими", — зазначив військовий.

"Хочу підкреслити, чому це важливо: ті, хто штурмують місто, зазнають дуже великих втрат. І росіянам цікаво цих великих втрат нам завдати, вони мають багато сценаріїв. Плюс розуміють, що великими колонами вони вийти з-під Херсона не можуть, бо що є наші благословенні "Хаймарси", які показали себе з найкращого боку", — додав він.

На переконання Черника, малими групами ворогу виходити теж небезпечно, бо він сам замінував навколо міста все, що тільки можливо.

"Ось і виставляють таку своєрідну димову завісу. І це ми маємо знати і розуміти", — наголосив експерт.

Тактика маленьких кроків

Треба віддати належне і українському військовому керівництву, яке грає у власну гру.

"Воно обрало наймудрішу тактику з усіх можливих — це випалювання ворога за допомогою артилерії. Але це довгий процес, тому що російське угруповання дуже велике, і його треба просто перемолоти і виснажити до моменту, коли їсти не матимуть що, коли зброю не триматимуть в руках і поки не здадуться в полон. Або ми їх переб'ємо", — констатував Черник.

За його словами, це називається "тактика маленьких кроків", "тактика тисячі порізів". Спокійна, врівноважена щоденна солдатська робота.

Ворог у пастці: чи треба поспішати Україні

Цю війну ще довго, ретельно і детально доведеться вивчати історикам і військовим стратегам. Адже вона підкинула чимало суперечливих подій, фактів для роздумів.

"Сам феномен у тому, що міністр оборони "другої армії світу" офіційно в інформаційному просторі віддає наказ на оборону від "22-ї армії світу", — це позаісторичний прецедент, який ще треба буде дуже довго осмислювати", — вважає Черник.

На його думку, стратегічно ворог у пастці, у надломі. Він панікує і шукає хоч якихось варіантів. Але треба пам'ятати, що на українському ґанку вже чекають 300 тисяч смертників, і їх треба перемолоти. А це тривала і важка робота.

Водночас не можна забути і про те, що стратегічний вогневий контроль за ситуацією на Херсонщині перебуває на нашому боці. А отже, ніщо не заважатиме ЗСУ "супроводжувати" ворожі колони на марші, коли вони залишатимуть окуповані херсонські території.

Також треба пам'ятати, що логістична складова у ворога на Херсонському напрямку продовжує кульгати ледь ні на всі "чотири". А від російського кордону вантажівками боєприпасів багато не навозиш, тому ворогові треба запускати ешелони. Але і тут у них виникає проблема: Кримський міст "зліг" і потенційно забезпечувати все Південне угруповання вже не може. А один вагон — це в межах тисячі снарядів, один стандартний ешелон — 34-40 вагонів. Тому агресорові треба відсунути нашу артилерійську лінію, яка тримає вогневий контроль, але все, що наразі ним робиться в цьому плані, не має успіху.

Проте, переконаний експерт, розслаблятися українцям не варто, адже ворог продовжуватиме тиснути. І так само не варто вірити росіянам і підіймати планку очікувань щодо звільнення Херсона, який Україна  обов'язково поверне. Але тоді, коли це має бути зроблено.