Коли ЗСУ розпочнуть великий контрнаступ по всій лінії фронту: інтерв'ю з Олександром Коваленком

Не виключено, що до кінця грудня Збройні сили України можуть здобути низку перемог на Луганщині, а на початку 2023 року позитивні новини можуть прийти із кількох ділянок фронту. Насамперед це лівобережжя Херсонщини та окупована частина Запоріжжя.

Що нині відбувається на фронті та в якому стані перебувають війська рф — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

— Яка ситуація на фронті зараз?

— Починаємо відчувати вплив зимового періоду на хід бойових дій, але не в сенсі їхнього затягування. Навпаки, бойові дії йтимуть на високому рівні інтенсивності, але російські війська погано підготувалися до зимового періоду. На Луганщині стало холодно, правда, не критично, але був досить сильний вітер. Через брак теплого одягу в луганських лікарнях опинилася чимала кількість окупантів з обмороженнями, що спричинило паніку у їхніх пабліках.

Цей фактор матиме вплив на подальші дії ЗСУ, а саме полегшить нам задачу зі звільнення окупованих територій. Особливо якщо говорити про Луганщину.

Наприклад, зараз Кремінна (місто у Сєвєродонецькому районі. — Ред.) перебуває в оперативному оточенні сірої зони. Росіяни залишають свої позиції, а от ЗСУ їх поки не займають. Однак у майбутньому це допоможе нам у деокупації міста. Воно є невіддільною частиною у просуванні на напрямках Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ. Звільнення двох останніх населених пунктів може статися через Білогорівку. Цей населений пункт нині під контролем України, але його постійно намагаються відбити російські окупанти.

— Що відбувається на напрямку Сватового, теж важливій ділянці на Луганщині?

— Траса Р-66, від Сватового до Кремінної, під повним вогневим контролем ЗСУ і частково навіть під фізичним. Біля Сватового можемо спостерігати формування першого етапу оперативного оточення таким чином, щоб перерізати логістику ворога з півночі та півдня. З півдня вона вже перерізана, залишилось перерізати з півночі. Тоді у російських окупантів буде один вихід — тікати до Старобільська. Чому аж туди? Бо від Сватового до Старобільська відсутні більш-менш ефективні лінії оборони, які могли б зупинити наш контрнаступ.

Не виключаю, що там може відбутися щось цікаве до кінця грудня.

— Яка ситуація на напрямку Бахмута — найгарячішої точки російської війни в Україні?

— Там ситуація складна, але контрольована. Бахмут відіграє дуже важливу роль фортеці і пастки. Російські окупанти концентрують величезний ресурс для окупації міста більш як шість місяців, намагаючись оточити його з півдня та півночі. Просування відбувається, але воно коштує російським окупантам величезних втрат. Для них там м'ясорубка як людська, так і технічна. Цим ресурсом можна було б підсилити інші напрямки, але росіяни цього не роблять. У Бахмуті зараз відбувається знищення російських підрозділів.

На півдні ЗСУ формують умови для контрнаступу. Це постійні обстріли територій, які тимчасово контролюються окупантами, знищення їхніх об'єктів та надалі більш комфортне та нівелювання потенціалу рф. Важко прогнозувати, скільки часу триватиме цей процес. Не виключено, що умови для контрнаступу можуть бути сформовані у першому кварталі.

— Кілька уточнень по Луганщині. Сергій Гайдай вважає, що ЗСУ можуть зайти в Кремінну до кінця року, а до кінця зими вийти на кордони 23 лютого 2022-го.

— Не виключаю, що може бути саме такий сценарій. Після Сватового ключовим містом, біля якого зупиниться контрнаступ, буде Старобільськ. Російські окупанти накопичують достатньо ресурсу не тільки для того, аби утримувати Сватове. Вони розуміють, що втрата Старобільська стане втратою всієї захопленої ними Луганщини у 2022 році. Тому Старобільськ вони намагатимуться тримати якомога довше.

Якщо їм цього не вдасться, вони змушені будуть тікати на територію решти окупованої Луганщини.

— В якому взагалі стані нині перебувають окупаційні війська?

— Справи у них недобрі. Їм не вистачає техніки для комплектації батальйонно-тактичних груп. Взагалі вони вже відходять від такого поняття як БТГ через брак техніки.

Російський військово-промисловий комплекс не може компенсувати щоденних втрат. Можуть забезпечувати їх лише частково.

На початку вторгнення до України, російська артилерія щодня робила в середньому по 70 тисяч пострілів на добу. Зараз вони роблять вже близько 20 тисяч пострілів. Ось таке скорочення лише за потенціалом боєкомплекту.

Підготовка мобілізованих, а це десь 230 тисяч, на дуже низькому рівні. Вони не виправдали надії російського керівництва через низьку забезпеченість. Відповідно, мобілізовані не змогли забезпечити бодай якоїсь перемоги. Ба більше, за місяць вони вже тікали із правобережної Херсонщини. Так що ефект загалом — нульовий.

Кількість загиблих окупантів збільшується щодня. В листопаді взагалі був встановлений рекорд (близько 15 тисяч. — Ред.). Хоча масштабних бойових дій епічного рівня не було, лише середньостатистичні із гарячими точками у Бахмуті, Авдіївці та Вугледарі. Чому такі великі втрати? Бо бійці не підготовлені.

— Яка ситуація на лівобережжі Херсонщини, де кілька тижнів тому вже був встановлений український прапор. Це означає, що Дніпро форсований?

— Це була ситуативна операція, яка продемонструвала ворогу наші можливості щодо реалізації операцій на лівому березі Дніпра. Але це поки що не говорить про те, що ми контролюємо якусь ділянку на лівобережжі Херсонщини.

Проте там сформована операційна зона, яка дозволить нам збільшити більш ефективний вплив на позиції російських окупантів. Ці 10-20 км — комфортна зона для дії нашої артилерії з мінімальним для них ризиком.

Росіяни вже зменшують свою присутність у цій зоні, бо намагаються зменшити свої втрати, а залишають виключно ті підрозділи, які можуть тримати оборону на випадок форсування Дніпра нашими силами.

Активно використовувати нашу операційну зону ми почнемо не раніше першого кварталу 2023 року.

— Паралельно ЗСУ ведуть успішну роботу на напрямку Запоріжжя, систематично вибиваючи ворожі військові склади.

— Російське командування дуже добре розуміє, що Запоріжжя — ключ до всього півдня. Тому вони й концентрують там велику кількість сил та засобів. Наразі там розташовується до 20 батальйонно-тактичних груп, які повинні будуть стримувати контрнаступ ЗСУ. Але кількість — це одне, а їх використання — це зовсім інше. Бо, наприклад, в Ізюмі на Харківщині була сконцентрована велика кількість бронетранспортних підрозділів, які в результаті втекли, полишивши навіть свою техніку.

Наразі на запорізькому плацдармі знищується кількість техніки російських окупантів, і цей елемент формує умови для контрнаступу. Але він, як і у випадку із лівобережною Херсонщиною, станеться не раніше першого кварталу 2023 року.

Фото: УНІАН