Хто насправді виграє від війни в Україні: оцінка аналітика ВПС США

Невтішне становище росії спонукало її лідерів просити допомоги в Ірану. Для близькосхідного партнера це стало вигідною пропозицією. Про ірансько-російські відносини і цілі, які переслідує Іран, пише у своїй статті аналітик ВПС США зі справ Близького Сходу Аарон Пілкінгтон. Зараз він навчається в Університеті Денвера та проводить дослідження стратегії національної безпеки Ірану, а пізніше приєднається до відділу військових і стратегічних досліджень Академії ВПС США. Оригінал статті англійською мовою опубліковано на the Conversation. Переклад статті, підготовлений Новини.LIVE, наводимо нижче.

Висвітлені погляди належать автору й не відбивають офіційної позиції Міністерства оборони США, Департаменту ВПС США, Академії ВПС США чи будь-якої іншої організації.

У російсько-українській війні вимальовується переможець, але це не той, про кого ви думаєте

Війна в Україні допомагає одній державі досягати цілей зовнішньої політики та національної безпеки, але це не росія й не Україна.

Це Іран.

Іран — один із найактивніших прибічників росії у війні. Це пов’язано не так з Україною, як з довгостроковою стратегією Ірану щодо Сполучених Штатів.

Оскільки війна в Україні триває вже понад шість місяців і продовжує нищити російську живу силу, військові запаси, економіку та дипломатичні зв’язки, лідер росії володимир путін обрав непривабливий, але необхідний рятівний круг від Ірану, щоб здобути перемогу в Україні, а також у Сирії, де з 2015 року російські солдати боролися за те, щоб уряд Башара Асада залишився при владі.

Такий крок путіна, своєю чергою, допоміг Ірану досягти прогресу в просуванні своїх власних національних інтересів.

Протистояти США всюди, де можливо

З часів Ісламської революції 1979 року влада Ірану вірила, що Сполучені Штати постійно будують плани повалення іранського уряду. Вони вважають вашингтонських лідерів найбільшою загрозою та перешкодою на шляху просування національних інтересів Ірану — досягнення економічної самодостатності, міжнародної легітимності, регіональної безпеки, влади та впливовості.

Побоювання лідерів Ірану не є ірраціональними — довготривале втручання США у справи Ірану, безперервна відкрита ворожнеча між двома країнами та десятиліття нарощування військ США в безпосередній близькості від Ірану сильно турбують лідерів у Тегерані.

Збройні сили США присутні у багатьох країнах Близького Сходу з запрошення або без нього. Щоб просувати свої національні інтереси, Іран намагається витіснити американську армію з регіону та зменшити там політичний вплив США.

Іран має й ще більшу мету: повалити те, що він вважає глобальним політичним порядком, у якому домінують США

Іран протистоїть впливу США, підтримуючи партнерство з цілим низкою недержавних збройних формувань, а також урядів, об’єднаних лютою антиамериканською позицією. Країна нарощує мережу войовничих угруповань, чиї власні політичні інтереси та амбіції збігаються з цілями Ірану. Цим угрупованням країна надає зброю, проводить військові навчання, спонсорує, а в деяких випадках віддає накази. Серед таких формувань, зокрема, "Хезболла", "Хамас" і "Палестинський ісламський джихад", дружні іракські ополченці та "Ансар Аллах" у Ємені, більш відомі як "хусити" або "повстанці-хусити".

Використовуючи ці збройні формування та їхні політичні важелі, Іран поширює свій вплив і працює над формуванням дружніх урядів у таких країнах, як Ліван, Сирія, Ірак і Ємен. Іран загрожує збройним силам США та розпалює ворожнечу проти держав, які підтримують Захід, таких як Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати.

На національному рівні Іран не підтримує жодних постійних угод про взаємну оборону. Серед найближчих його стратегічних партнерів — Сирія, Венесуела, Північна Корея, Китай і росія. Вони співпрацюють у політичній, економічній та військовій сферах, щоб створити альтернативу тому, що їхні лідери сприймають як світовий політичний порядок під керівництвом США.

Їхня співпраця передбачає підрив національних інтересів США та допомогу в послабленні або обході політичного тиску Заходу та економічних санкцій.

Тегеран на допомогу

Нинішня війна росії в Україні залишила москві лише жменьку співчутливих друзів.

Небагато політичних лідерів розуміють цю нову політичну ізоляцію путіна та пов'язану з нею неприязнь до Штатів краще, ніж це розуміє лідер Ірану Аятолла Алі Хаменеї. Але ірансько-російські відносини заплутані.

Ці дві країни знайшли спільну мову, допомагаючи сирійському лідеру Асаду перемогти опозиційні сили країни, але переслідуючи різні національні інтереси.

Порятунок Асада допомагає росії затвердити себе як велику державу на Близькому Сході. Для Ірану дружня Сирія є важливою ланкою в іранській антиамериканській та антиізраїльській коаліції.

Коли росія та Іран боролися за підтримку Асада, вони також змагалися за вигідну післявоєнну реконструкцію та інфраструктурні контракти в цій країні, а також за формування вигідного для себе політичного середовища після громадянської війни.

Але жодній з країн не вистачало сміливості вплинути на те, як діяла інша. Тож інколи сили з російської та іранської сторони співпрацювали, а інколи сварились. Але здебільшого вони працювали окремо.

Але зрештою тяжке становище росії в Україні спонукало лідера рф просити допомоги Ірану двома шляхами.

По-перше, Корпус вартових Ісламської революції — гілка іранської армії, надав додаткову людську силу, аби заповнити прогалини, що залишилися після того, як росія передислокувала війська з Сирії для своєї кампанії в Україні.

По-друге, росія використовуватиме недорогі та перевірені в боях безпілотні літальні апарати Ірану, широко відомі як дрони, щоб протистояти арсеналу Києва, який підтримується Заходом, і підтримувати власні військові сили і напрочуд невмілий бойовий потенціал.

У липні Іран прийняв численних російських офіцерів і провів навчання з експлуатації іранських безпілотників Shahed-129 і Shahed-191. Анонімні джерела в розвідці та українські офіційні особи зазначали, що росія вже отримала і застосувала іранські безпілотники в Україні. Хоча це не підтверджено, але сходиться з попередньою оцінкою Білого дому про те, що Іран надасть росії "до кількох сотень" безпілотників для використання в Україні.

Українська війна сприяє інтересам Ірану

Цей дружній альянс може не допомогти росії перемогти Україну. Однак це сприятиме інтересам Ірану.

Згортання російської армії в Сирії привело туди додаткових іранських солдатів, аби ще більше підтвердити свої бойові здібності та закріпитися в Сирії. Що, своєю чергою, дозволяє Ірану контролювати територію, якій загрожують сили, налаштовані проти Асада, і зберігати відкритий коридор, або "сухопутний міст", за допомогою якого Іран надає підтримку своїй мережі антиамериканських та антиізраїльських союзників.

По-друге, придбання росією іранської зброї значно розвине збройну промисловість Ірану, основною клієнтурою якої зараз є його власні ополченці. Нещодавні спроби Ірану розширити виробництво та експорт безпілотників принесли обмежений успіх на невеликих, переважно периферійних ринках Ефіопії, Судану, Таджикистану та Венесуели.

Москва — другий за величиною світовий експортер зброї, і її дивовижне перетворення на іранського імпортера зброї свідчить те, що у росії серйозні проблеми

Це також узаконює та розширює збройну промисловість Тегерана за межі виробництва задля забезпечення своїх потреб. Такий альянс допомагає Ірану стати більш помітним великим експортером зброї.

І нарешті, війна росії в Україні відкриває новий шлях для Ірану безпосередньо протидіяти зброї, наданій Штатами, а також можливість підірвати вплив США та НАТО в Євразії. Іранські безпілотники могли б дати москві ефективну та вкрай необхідну відповідь на американську зброю, яка сіє хаос серед російських військ в Україні, — високомобільну артилерійську ракетну систему, протитанкову керовану ракету Javelin, "камікадзе" Switchblade, або дрон-смертник тощо.

Іранська зброя може змусити західних партнерів України виділити додаткові мільярди на системи боротьби з безпілотниками чи протиповітряну оборону, або допомогти замінити те, що іранська зброя потенційно нейтралізує.

Це вже сталося на Аравійському півострові, де надані Іраном безпілотні літальні апарати Ансара Аллаха застосовують проти Саудівської Аравії та ОАЕ, змушуючи країни Перської затоки витрачати непропорційно великі суми на дорогі системи озброєння та розробляти інші дороговартісні рішення для протидії недорогим безпілотникам Ірану.

Гра в нуль

Локальні тактичні перемоги, здобуті іранськими безпілотниками, можуть подовжити та ще більше дестабілізувати війну в Україні, але вони не схилять терези конфлікту на користь росії.

Їхній вагоміший внесок полягає в національних інтересах Ірану, що дозволяють йому безпосередньо контролювати та підривати вплив США та НАТО за межами звичайної регіональної зони операцій Ірану. Вони підвищують його авторитет серед країн, які також хочуть кинути виклик політичній, військовій та економічній могутності Сполучених Штатів і НАТО, зміцнюючи солідарність між цими країнами.

Оскільки бойовики, радники та зброя Ірану поширюються на нові території та посилюють противників США, Іран продовжує просувати свої національні інтереси за рахунок національних інтересів Штатів.

Аарон Пілкінгтон, аналітик ВПС США зі справ Близького Сходу