"Нас чекають запеклі бої": Селезньов для Новини.LIVE про ситуацію на фронті та чого чекати взимку

Близько місяця українські Збройні сили проводять вдалий контрнаступ по всіх лініях фронту. Вже звільнили майже всю Харківську область та значну частину Луганської. Українською армією пишається весь цивілізований світ і кожен українець. Натомість війна продовжується, й окупант не покидає бажання володіти нашою родючою землею.

Про актуальну ситуацію на фронті, чого чекати взимку, як вплине мобілізація у рф на хід війни та чи наважиться путін на застосування ядерної зброї, в інтерв’ю Новини.LIVE пояснив колишній спікер Генерального штабу Збройних сил України, капітан 1 рангу Владислав Селезньов.

Ситуація по всіх напрямках фронту

— Яка ситуація на фронті? Почнемо з Харківського напрямку?

— Той потужний контрнаступ, який організували та реалізували Збройні сили України, зараз трансформувався певною мірою в оперативну паузу. Нащо це відбувається? Українським силам оборони потрібно підтягнути засоби протиповітряної оборони, бронетехніку, щоб закріпитися на нових рубежах.

На деяких ділянках фронту неподалік річки Оскіл наші підрозділи форсували річку та закріпилися, відповідно, на лівому березі й там розвивають контрнаступ. Цей контрнаступ має тактичний рівень за обсягами, проте він є дуже симптоматичним, адже в такий спосіб українські військові мають змогу переміщувати озброєння, техніку, боєприпаси для того, щоб продовжити контрнаступ з метою виходу на державний кордон між Україною та рф.

Наступ буде зберігатися далі, адже це чудова можливість з півночі атакувати російських окупантів, які дислокуються на території Луганської області.

— Скільки часу потрібно, щоб вийти на кордон?

— Прогнози річ не дуже вдала, тому що ми багато у чому залежимо від військово-технічної допомоги наших західних партнерів. Якщо постачання боєприпасів до HIMARS чи до артилерії 155 калібру будуть систематичними та в достатніх обсягах, щоб проводити ефективну контрбатарейну боротьбу, нищити ворожі тили, тоді контрнаступ буде більш жвавий. Якщо матимемо певні обмеження щодо кількості зброї, то й контрнаступ буде більш повільним.

— На сьогодні техніки вистачає для контрнаступу?

— Якщо ми говоримо про окремі ділянки фронту там, де зосереджені основні зусилля ЗСУ, — так.

Довжина лінії фронту становить близько 1 300 кілометрів, тому, звичайно, тієї техніки, яку ми отримали від західних партнерів, не достатньо. Критично не вистачає на окремих ділянках, де значна перевага ворога в артилерії, і там нашим військовим непросто.

— На яких ділянках не вистачає техніки?

— Є певні складнощі на Донецькому напрямку, де росіяни намагаються атакувати наші позиції в напрямку на Бахмут. Вони докладають величезні зусилля, щоб прорвати українські сили оборони. Вони намагаються реалізував "план путіна" та вийти на адміністративні кордони Донецької й Луганської областей.

Якщо ми подивимося зведення Генерального штабу за кілька останніх днів щодо втрат російських окупантів, вони зазнають найбільших втрат на Краматорському та Донецькому напрямках. Фактично росіяни намагаються в лоб штурмувати наші оборонні позиції, відповідно, зазнають значних втрат, бо наші позиції добре укріплені. ЗСУ мають хороше устаткування, добре орієнтуються на місцевості, тому всі атаки ворога раз за разом відбиваються.

У них є одна перевага — шалена кількість артилерії та снарядів до неї. Хоча наші сили оборони мають більш високоточну, більш ефективну артилерію, але її значно менше, і говорити про відповідний паритет в артилерійських засобах ураження зараз поки не можемо.

— Яка ситуація на Херсонському напрямку?

— На Херсонському напрямку ситуація вкрай незручна для російських окупантів. На правому березі Дніпра, у нижній його течії, перебуває щонайменше 25 батальйонів тактичних груп, при тому що це найелітарніший підрозділ російських окупантів, які залучені в рамках так званої "спеціальної військової операції", — десант, танкісти першої гвардійської танкової дивізії російської армії. Вони там були зосереджені в рамках української інформаційної кампанії. Україна ввела в оману путінську верхівку, і вони, намагаючись стримувати український контрнаступ, перекинули на цю ділянку фронту, тобто на правий берег Дніпра до Херсона, чималу кількість своїх найкращих військ.

Після того українські гарматники разом з ракетниками фактично знищили комунікації, які з'єднують правий та лівий береги Дніпра, росіяни намагаються відновити Антонівський залізничний міст й Антонівський автомобільний міст, а також міст у районі дамби Нової Каховки, але не дуже вдало у них це виходить, бо мости перебувають під вогневим контролем українських сил оборони. Окупанти намагаються створювати понтонно-мостові переправи — ми їх нищимо. Вони намагаються використовувати баржі, щоб переміщувати вантажі військового значення, — ми їх так само топимо, тому росіянам на херсонському напрямку непереливки.

— Яка ситуація на Запорізькому напрямку?

— Це такий собі кіт у мішку, тому що росіяни зосередили там чималу частку своїх підрозділів, у тому числі батальйон тактичних груп зі складу так званого третього армійського корпусу стратегічного резерву генерального штабу зс рф. Це найбільше угрупування, яке було в резерві, а зараз залучене до бойових дій.

У росіян на цьому напрямку немає чіткої стратегії — чи вони будуть іти в глуху оборону, щоб не допустити контрнаступу на Мелітополь і Маріуполь, чи, можливо, намагатимуться атакувати Запоріжжя.

Найближчими часом путін має оголосити, що буде включати до складу чотири окуповані росією регіони нашої країни — йдеться про Херсонську, Запорізьку, Луганську, Донецьку області, то, відповідно, обласні центри вони будуть намагатися взяти під контроль. Чи вистачить у них там ресурсів, маю серйозний сумнів, бо сучасна війна — це війна артилерії, а артилерійські засоби Україна хоч і помалу, але отримує від західних партнерів.

— Північний напрямок і Білорусь. Чи ймовірний наступ звідти?

— Тут є привід для хвилювань. Буквально днями ми почули інформацію про те, що на території Республіки Білорусь відбувається оновлення залізничної інфраструктури з метою прийняття у великих кількостях військових ешелонів. Цілком ймовірно, що путін в рамках масштабної мобілізації може використовувати територію й інфраструктуру, озброєння та обладнання, техніку армії республіки Білорусь для того, щоб атакувати Україну з півночі.

Я б визначив два ключові напрямки, звідки можуть рушити російські окупанти: це вздовж кордону між Україною і Польщею, через Ковель у бік Львова, щоб перерізати логістичні маршрути від наших партнерів. Другий напрямок — це Київ. Путін і далі прагне взяти під контроль столицю України. Я не певен, що білоруси підуть воювати, але те, що путінська армія може використовувати логістичні складові білоруської армії, не можна виключати.

— Яка здійснюється підготовка для протидії ймовірному наступу з півночі?

— З березня пророблено величезний пласт і обсяг робіт зі створення інженерно-фортифікаційних споруд, щоб максимально ускладнити ймовірний рух ворожих сил. Там є визначена частка українських сил оборони, яка у разі чого стримає наступ і знищить ворога.

— Який напрямок найскладніший?

— Я думаю, найскладніша ситуація на ділянці фронту від Лимана до Авдіївки, Мар’янки, Красногорівки, там тривають запеклі бої, тобто це Донецький та Краматорський напрямок. Поясню, чому. Путін продовжує реалізацію плану виходу на адмінкордони Донбасу. Всі області східної та південної України хочуть окупувати, включно з Харковом та Одесою, і створити квазіреспубліки.

Осінньо-зимовий період: чого чекати

— Чого чекати восени та взимку?

— Навряд чи в осінньо-зимовий період значно знизиться інтенсивність бойових дій, бо ця війна — це війна артилерії. Українські сили й окупанти мають достатньо артилерії. Нас чекають запеклі бої, адже путін не відмовляється від загарбницьких планів.

— Які території ми встигнемо звільнити до зими? Чи звільнимо Херсон?

— У росіян фізично не вистачає ресурсів і технічних можливостей, щоб втримати цю ділянку. Наші сили просять дотримуватися інформаційної тиші, щоб не наражати на смертельну небезпеку наших воїнів. Там, де тривають наші контрнаступи, вони й далі продовжуватимуться залежно від обсягів та постачання військово-технічних засобів наших західних партерів. Це напрямок Херсону, у бік Сватового та Лисичанська. Будуть тримати оборону на Запорізькому та Донецькому напрямках, адже абсолютно очевидно, що ми маємо вигнати ворога з нашої землі.

— Якої техніки найбільше не вистачає?

— Це артилерія, ракети до реактивних систем залпового вогню класу HIMARS, протидронове обладнання БПЛА, оскільки росія почала отримувати від Ірану дрони-камікадзе. Також нам потрібні системи протиракетної оборони, оскільки українські міста потерпають від ракетних обстрілів російських окупантів.

— Зміна влади в Ірані вплине на ситуацію на українському фронті?

— Я не маю ілюзій, що влада КСІР в Ірані рухне. Це не перше заворушення на території іранської держави. Всі протести завжди придушували, адже тоталітарна держава міцно тримається за владу. Ми не знаємо, на що Іран обміняв свою зброю: можливо, на якісь ядерні технології.

Ядерна зброя та погрози путіна

— Чи можливий ядерний удар по Україні?

— Росіяни часто брешуть, тому, думаю, ці заяви стали не виключенням. Путін ірраціональний, але не збожеволів остаточно і розуміє, що реакція світової спільноти на такі бойові дії буде надзвичайно жорстка і болюча для нього особисто та для росії в цілому. Реакція буде миттєва й жорстка.

Росія не наважиться на використання зброї навіть тактичного рівня, розуміючи, які фатальні наслідки можуть бути для існування російської держави.

— Як вплине нещодавня мобілізація в росії на хід війни?

— Це додасть клопоту українським силам оборони. Ті вояки, які стають до лав росії, не навчені та не забезпечені. Росія починає воювати за кальками Першої та Другої світових воєн, намагаючись трупами завалити свій шлях до успіху. Чи вдасться їм реалізувати свій план, очевидно, що ні, бо ресурси в українській армії є.

—Протести в російській федерації можуть зупинити війну?

— На цьому етапі ні, вони мають періодичний характер, а не систематичний. Це поодинокі випадки спротиву. Поки не має підстав, що це може статися, але не варто говорити, що потужний руський бунт не станеться, наприклад, через півтора чи три місяці, коли зведення загиблих росіян стануть такими, що їх не можна буде приховати навіть потужній російській пропаганді.

Інформаційна війна

— Чи варто знати плани громадянам України про ситуацію на фронті?

— Звичайно, ми маємо підтримувати та вболівати за українських воїнів, але кожен має займатися своїми справами. Генеральний штаб — планувати проведення військових операцій, Міністерство оборони та інші дотичні структури — забезпечувати війська, а кожен з нас — працювати за для перемоги.

Громадяни нашої держави мають на 100% бути обізнані щодо до того, що відбувається у наших Збройних силах, але в тих межах і тих обсягах, які не загрожують нашим військовим. Очевидно, що війну, яку розв’язала росія у 2014 році, також є інформаційною. Тому ми маємо добре інформувати населення, щоб воно не шукало інформацію в інших джерелах чи ресурсах, які не завжди є коректними та працюють на нашу перемогу. Кожен громадянин є платником податків і має знати, що роблять українські війська.

Фото: Олег Переверзєв / Новини.LIVE