Незабаром контрнаступ: скільки сил треба накопичити ЗСУ для успіху
Поділитися
Зимова погода внесла свої корективи в інтенсивність ведення бойових дій на фронті для обох сторін. Як результат зараз, за винятком Бахмута та Соледара, на інших оперативних напрямках точаться воєнні дії малої інтенсивності.
Тим часом противники накопичують сили та засоби для початку нових контрнаступів. Дехто говорить, що вони розпочнуться з приходом потепління, дехто — що найближчим часом. Але хай там як, триває активне накопичення сил та засобів по обидві сторони окопів.
Новини.LIVE розбиралися, скільки резервів необхідно Збройним силам України для успішного початку і завершення загарбаних росіянами українських територій.
Запас на місяць
Наприкінці минулого року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що українським Збройним силам для того, щоб бути ефективними не лише в обороні, але й в наступі, потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 артилерійських систем.
"Отже, очевидно, що для успіху в звільненні окупованих територій, ЗСУ повинні мати ресурс мінімум на два, а краще на чотири тижні вперед", — поділився думкою військовий експерт, колишній спікер Генерального штабу Збройних сил України Владислав Селезньов.
Він наголосив, що ця умова стосується лише однієї із п'яти оперативних напрямків, на яких Україні треба буде проводити визвольні операції. Тож для того, щоб звільнити від російських окупантів всю територію України і вийти на кордони 1991 року, необхідно провести мінімум п'ять операцій на п'ятьох оперативних напрямках: південь Запорізької та північ Луганської областей, Херсонський і Донецький регіони, а також АР Крим.
"Тобто на кожен з цих напрямків треба набрати резерву мінімум на чотири тижні, включаючи особовий склад, техніку, боєприпаси тощо", — сказав Селезньов.
На один напрямок — шість бригад
Якщо брати до уваги той факт, що північ Херсонщини звільняли шість бригад, щонайменше такий самий розрахунок сил має бути на кожному з операційних напрямків, щоб бойові дії були максимально ефективні.
У складі ЗСУ існують мотострілецькі, моторизовані, мотопіхотні, танкові, десантно-штурмові, аеромобільні, артилерійські, інженерні, бригади тощо. Враховуючи, що середня чисельність однієї бригади коливається в межах від 1 тисяч до 8 тисяч осіб, ЗСУ необхідно буде мати як мінімум від 6 тисяч до 48 тисяч навчених бійців в одному ударному кулаці.
Піхота потребує техніки
Часи, коли бій можна було виграти завдяки лише особистій хоробрості й фізичним здібностям, залишилися давно позаду. Тепер вирішальну роль відіграє техніка. Вірніше, її якість і кількість. З цим в України, на жаль, поки що проблеми. Однак на багато запитань є шанс отримати відповіді вже 20 січня, за підсумками чергового "Рамштайну".
Водночас треба брати до уваги, що між заявами західних партнерів і реальним отриманням озброєнь і бронетехніки навченим українським військовим персоналом може минути достатньо багато часу. В окремих випадках йдеться про тижні, а в деяких — про місяці з урахуванням складності тієї чи іншої техніки.
Тобто, маючи політичне рішення, ми фізично певний час не зможемо користуватися технікою за її призначенням, оскільки ще немає фахівців, здатних нею керувати.
"Тому ситуація досить непроста. Відомо, що українська армія зараз накопичує ресурси. Частина з них, звичайно, використовується для "купірування" проблем на східному фасі фронту, зокрема в районах Соледара, Бахмута та Авдіївки", — констатував військовий експерт.
Майбутній наступ треба "програти"
Отже, процес накопичення ресурсів не є швидким, а те, що без них будь-який контрнаступ неможливий, очевидно. Однак ще одним дуже важливим моментом є те, що будь-які плани наступу спочатку перевіряються і відпрацьовуються в рамках так званих воєнних ігор і навчань.
Під час цих заходів моделюються ситуації, оцінюються можливості як власних військ, так і прораховуються дії противника. Це дуже допомагає.
"До речі, саме завдяки такій симуляції українська армія свого часу відмовилася від наступу у напрямку Мелітополь — Маріуполь, зосередившись на звільненні Харківської області", — нагадав Селезньов.
Допомагаємо собі самі
Безумовно, західна допомога — це добре, але треба завжди розраховувати на власні можливості. І що стосується ресурсів, то нині набирає обертів виробництво на підприємствах, які входять до складу вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Крім того, в інтересах оборони все більше і більше працює український бізнес: більш-менш свідомі проєкти, які потрібні у військах, фінансування закладене у бюджеті. За словами Селезньова, крім результату для армії це є раціональним і для підтримки, розвитку та стимулювання порушеної ворогом вітчизняної економіки, оскільки гроші, що виділяються з бюджету на армію, залишаються в країні, а не їдуть за кордон для закупівлі озброєння, обладнання, боєприпасів у іноземних партнерів.
"Зокрема, йдеться про розробку і постачання БпЛА, боєприпасів українського виробництва. І хоч певна частина цих виробничих потужностей з метою безпеки сконцентрована на території суміжних країн, ефект корисної дії вже відчутний", — резюмував колишній посадовець Генштабу.
Таким чином, можна сподіватися, що військово-технічна допомога країн Заходу разом із використанням власних можливостей дозволять нам накопичити необхідні запаси і дати агресору гідну відсіч.
Фото: REUTERS/Oleksandr Ratushniak
Читайте Новини.LIVE!
