Чому не буде хліба з сіллю: три проблеми, які впливають на звільнення Донбасу

Після швидкої деокупації Харківщини Збройні сили України активізували дії щодо звільнення Луганської області. Здавалося, той натиск і завзятість, з якими відбувалося просування, вказували на те, що ось ще трохи і росіяни "посипляться". Але сподівання на те, що найближчим часом частина Луганщини, а потім і Донбасу можуть бути швидко звільнені, дещо не виправдалися, а наступ українських Сил оборони загальмувався. Стало зрозуміло, що подальше просування не буде швидким.

Чому українські Сили оборони зменшили наступальний крок на Сході Новини.LIVE розбиралося разом з військовим експертом Дмитром Снєгирьовим.

За Херсонщиною — Запоріжжя?

Звільнення правобережжя Херсонської області створило передумови для просування на Запорізькому напрямку. Зокрема, першим до списку деокупації по праву потрапляє Мелітополь. Його росіяни перетворили на величезний логістичний хаб для забезпечення свого угруповання. І, природно, цей апендикс ЗСУ прагнутимуть якнайшвидше вирізати. А щоб унеможливити швидке звільнення, агресор створив із міста потужний оборонний вузол. Ворог розуміє, що саме Мелітополь першим у регіоні потрапить під удар ЗСУ, тому стягує на цьому напрямку додаткові резерви та важку армійську техніку.

"Просування на Запорізькому напрямку дозволить ЗСУ не форсувати Дніпро", — констатує Снєгирьов.

Разом з тим, зазначає він, заяви про можливість закінчення війни до весни 2023 року є надто оптимістичними.

Аргументи мають підкріплятися гарматами

Репліки про перемогу наступного року лунають на тлі того, що у зимовий період знизиться інтенсивність бойових дій, відповідно з’явиться можливість до дипломатичних переговорів.

"Але змушений констатувати, що російське керівництво розуміє дипломатію як односторонні поступки на їхню користь, зокрема про визнання окупації Донбасу та Криму. Утім варто згадати заяву Валерія Залужного, що ніяких компромісів з ворогом не буде — тільки війна до перемоги", — поділився думками Снєгирьов.

Зустрічати хлібом-сіллю не будуть

Роки окупації окремих територій Донецької та Луганської областей не минули дарма. Адже росіяни не гаяли часу і зі свого боку, як могли, укріплювали його. І фізично, і ментально.

"Отже, найважчим та найгарячішим напрямком залишається Донецький", — наголосив військовий аналітик.

За його словами, на те є декілька об’єктивних причин і проблем, які заважатимуть швидкому просуванню ЗСУ.

Найперше, Донецька та Луганська області — це численні міські агломерації з щільною промисловою інфраструктурою та міською забудовою. Включно із містом-мільйонником Донецьком.

"Московити вже декілька місяців не можуть взяти Бахмут, який є далеко не найбільшим містом, однак цей процес може бути і у зворотному напрямку, коли нам доведеться звільняти величезні агломерації, коли одне місто фактично переходить в інше", — припускає експерт.

Друга проблема полягає у близькій наявності кордону з російською федерацією, що дозволить росії обстрілювати наші війська зі своєї території та легко перекидати резерви. Власне, з цією проблемою українські Збройні сили вже зіткнулися у 2014 році.

Третьою не менш вагомою проблемою є наявність на цих територіях значного числа місцевих колаборантів.

"Так, наші люди там, звісно, є, однак їхній відсоток мізерний. Тож зустрічати хлібом-сіллю на Донбасі ЗСУ не будуть. Навпаки, це буде дзеркальна ситуація до того, що відбувалось у Херсоні, де просуванню ЗСУ всіляко сприяли мешканці області", — вважає Снєгирьов.

З огляду на це, без щільних фільтраційних заходів на звільнених територіях українського Сходу, на жаль, обійтися не вдасться. І для безпеки в цілому, і для належного проведення в майбутньому виборів — щоб унеможливити потрапляння сумнівного контингенту як у виборчі комісії, так і бути обраними до державних органів.

Тож при очищенні Донеччини з Луганщиною від російських окупантів Україні доведеться воювати не лише за територію, а й за розум людей. А це, на жаль, можливо не так швидко, як би хотілося.

Фото: Liberov Photographer  / Facebook