Політична битва: як Україна "завоювала" Захід. Політолог Фесенко підбив підсумки

Цього тижня минає рік від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Їй прогнозували три дні, а далі — кінець. Однак країна встояла і з міфу перетворилася на легенду. І зараз світ допомагає українцям всім, чим може, аби якнайшвидше загнати російського скаженого ведмедя назад у його лігво.

Які здобутки заробила Україна на міжнародній арені за рік свого героїчного спротиву, Новини.LIVE розбиралося разом з політологом, директором Центру прикладних політологічних досліджень "Пента" Володимиром Фесенком.

Внутрішні чвари не завадили встояти

Будемо відвертими: головним поясненням того, чому нам сусіди відраховували години на життя після вторгнення росіян, був сумнів у нашій спроможності чинити опір.

"Якщо оцінювати саму ситуацію з війною, то я думаю, що головне досягнення — і для нас, і для наших партнерів — це те, що Україна вистояла", — констатує Фесенко.

І це, додає він, не зважаючи на чисельні внутрішні проблеми, протиріччя, потенційні слабкості, які наші партнери вважали критичними, які вважали, що вони призведуть до швидкого програшу війни.

"Головне досягнення — Україна вистояла, і росії її не вдалося перемогти. І зараз перспектива перемоги росії з точки зору руйнування української державності, повернення її в сферу впливу росії зараз неможлива", — впевнений політолог.

Відібрали половину загарбаного

Другим досягненням року війни — без перебільшення — є звільнення близько половини тих територій, які російські війська захопили після 24 лютого. А це сигнал про спроможність, здатність України не просто вистояти перед російською навалою, але й перемогти її, звільнивши свої окуповані території.

Україна "завоювала" Захід

Третій головний успіх українців, переконаний Фесенко, полягає в тому, що їм вдалося значно зміцнити свої позиції на міжнародній арені.
Це — й надання Україні статусу кандидата Євросоюзу, створення Європейської платформи "Рамштайн", яка працює як система, механізм координації постачання для ЗСУ зброї і боєприпасів, що є критично важливим.

"В цілому, — впевнений аналітик, — можна сказати, що нам доволі швидко вдалося створити широку коаліцію на свою підтримку. І саме підтримка наших партнерів — військово-технічна, макро-економічна, фінансова, дозволяє нам достатньо успішно відбивати російську навалу, незважаючи на перевагу росії у різних ресурсах. Ця допомога зрівнює цю перевагу росіян і дозволяє нам досить успішно діяти".

Путін ще марить втомою Заходу від України

Звичайно, проблем у нас — купа. І головна з них полягає в тому, що російський диктатор не хоче припиняти цю війну. Він вперто намагається її затягнути.

"Він не може виграти війну, але і не хоче її програвати. А, отже, бачить себе єдиний прийнятний варіант — що Захід не витримає тривалої війни. Це і є головною проблемою зараз, і вона є очевидною щодо перспектив цій війни", — говорить Фесенко і наголошує: "Це — ризик і для нас, і для наших західних партнерів, але — і ризик для самої росії". Адже зараз виникає питання: а чи витримає рф сама свою ж стратегію затягування війни?

Один страх на двох

У цьому зв'язку не можна не згадати ще одну проблему, яка періодично дається взнаки.

У наших партнерів від самого початку війни було чимало "червоних ліній", які їм намалювала росія. Це і щодо цієї війни, і щодо підтримки України.

Як зауважив політолог, наші західні партнери боялися раніше і бояться досі втягування в пряму війну проти росії. Однак, до речі, і росія цього теж боїться! Попри всю свою бравурну риторику, що ми, мовляв, "всіх закидаємо ракетами", "можемо повторити", "завтра будемо у Берліні".

"Але у це вже ніхто не вірить, тому що вони не можуть виграти війну проти України, а воювати зі всім НАТО нинішня росія просто не здатна", — впевнений Фесенко.

Захід реагує на війну з запізненням

А втім, ці побоювання Заходу, ці "червоні лінії" росії стосуються можливості виникнення в першу чергу ядерної війни. І ці побоювання створили купу "червоних ліній", які доводиться крок за кроком долати.

"І це, я б сказав, обмежує допомогу від наших партнерів, і затягує процес ресурсного забезпечення України", — переконаний наш співрозмовник.

У контексті цього він нагадав, що питання про надання Україні важкої зброї, артилерії вирішувалося протягом декількох місяців після початку війни, ППО — через пів року після початку війни. Щодо танків питання зрушило з мертвої точки наприкінці січня, про літаки — тільки зараз починається діалог.

"Тому крок за кроком ці "червоні лінії" доводиться долати. Захід реагує на війну, але з певним запізненням. Це політико-психологічна проблема, яка, можливо, хай і опосередковано але сприяє тому, що війна затягується і путіна не вдається зупинити своєчасно", — зазначив Фесенко.

До війни виявилися не готові всі

Цікаво, але рік російсько-української війни оголив іншу, не менш значущу, проблему, про яку ніхто досі у світі не здогадувався, але яка виявилася очевидною.

"Не тільки росія, як виявилося, не готова до такої масштабної війни, але і Захід виявився не готовий до неї теж. І це зараз дуже очевидно видно", — констатував Фесенко.

За його словами, це стосується і нестачі боєприпасів, і нестачі окремих видів озброєння, і нестачі фінансування на оборону.

Навіть виявилося, що те озброєння, яке є, воно не все придатне для використання. Саме тому в НАТО змушені були поміняти стратегію і зараз вже відновлюють і запускають певні напрямки військово-промислового виробництва. І для того, щоб нам допомогти, і для того, щоб поповнити свої арсенали.

До речі, звернув увагу політичний експерт, це стосується не тільки оборонного комплексу Заходу. Російські ракетні атаки на українську енергетичну інфраструктуру проявили потенційні проблеми в європейських і не тільки партнерів.

З'ясувалося, що у них немає стратегічних запасів у разі ударів росіян. Наприклад, в енергетичній системі країн у них виникнуть проблеми не менші, а можливо — і більші, ніж у нас.

"Так що ця війна проявила недоліки, потенційні слабкі місця у всіх", — запевнив Фесенко.

Як би там не було, очевидне головне: Україна всіх здивувала. І одним із її досягнень є перетворення з держави, яку вважали невдалою, не успішною, у державу, якою захоплюються, яку вже дуже поважають у світі. І це позитивне ставлення до нашої країни є нашим ресурсом на майбутнє, який треба буде використати належно вже після завершення війни нашою перемогою.