Рік війни: погляд з Ізраїлю

23 лютого 2022 року я розмовляв зі своїм другом та колегою, відомим українським журналістом Андрієм Цаплієнком. Обговорювали ситуацію, і він сказав, що з великою ймовірністю завтра почнеться вторгнення. Я попросив його написати мені, якщо це станеться. 24 лютого я прокинувся від його повідомлення, яке містило в собі одне слово: ПОЧАЛОСЯ.

Так почалася найважливіша та найдраматичніша подія на пам'яті мого покоління (я 1972 року народження). Війна триває вже рік, і має сенс підбити деякі підсумки. Так, як бачу їх, я — ізраїльський військовий журналіст.

Власне, головний підсумок озвучив американський президент у своїй промові на площі у Варшаві: Україна є вільною та незалежною. За рік росія не змогла досягти жодних вражаючих успіхів. Деоккуповано Херсон, звільнено неабияку частину території, здобуто низку значних перемог на морі та на суші. Тепер докладніше.

Військові підсумки

Головне: українська армія зараз сильніша, ніж була 24 лютого минулого року. "Демілітаризація", про яку з помпою оголосив кремлівський диктатор, пішла не те щоб не за планом, а з точністю до навпаки. Російська армія ослаблена моторошними втратами, не в змозі провести жодної великої наступальної операції, зазнає катастрофічного браку зброї, боєприпасів та спорядження.

ЗСУ ж — отримують нові західні системи, їх вогневі можливості зростають. Удари по складах в окупованому Маріуполі лише підтверджують це. Україні вдалося зберегти керованість, утримати столицю, відкинувши від неї ворога. Ракетні удари не дають жодного результату, лише породжуючи серед українців бажання чинити опір. Енергосистема, не без складнощів, але встояла, відключення світла не носять катастрофічного характеру.

Не менш важливий підсумок: українська армія повністю знищила міф про "другу армію світу". Так, росію вважали могутньою державою, з потужною армією та флотом, здатними вирішувати різні завдання у різних куточках світу. Битва за Бахмут чи битва за Вугледар показали — вся її міць існує лише в уяві путіна та в етері пропагандистських каналів. Більше росію ніхто не боїться, і навіть її майже васали з деяких республік колишнього СРСР уникають через немислиму токсичність.

Зовнішньополітичні підсумки

Росія перетворилася на країну-ізгоя. Тут можливі різні варіанти: іранський, північнокорейський чи взагалі — повний розпад. Але в будь-якому випадку, для росії це матиме катастрофічні наслідки — така ціна агресії.

На Заході склалася широка та стійка коаліція, об'єднана Європа та США не просто "допомагають", а надають Україні широкомасштабну допомогу, озброюючи, забезпечуючи грошима та гуманітаркою. Україна зараз — це символ західного світу, який бореться за його головну цінність — свободу.

Чого не скажеш про росіян, яким так і не запропонували не те щоб гідну, а хоча б виразну ідею — за що воюємо. Приїхати з Владивостока під Вугледар і померти, йдучи пішки в атаку на українські кулемети, бо "в Європі живуть геї" — мотивація досить спірна.

Західний світ консолідований, як ніколи — такого не було з часів Холодної війни. Є окремі відщепенці, типу Орбана. Але і йому, вустами міністра закордонних справ Словаччини Растислава Качера, пояснили ("Орбан, йдіть на х@й") як ставляться в Європі до таких політиків. Тому головний зовнішньополітичний підсумок: Захід ухвалив принципове рішення — жодних компромісів. Спочатку перемога України, потім діалог та переговори на умовах переможців.

Економічні підсумки

Я не фахівець в економіці, погано розумію у цих ВВП та відсотках. Але дещо розумію в математиці і знаю, що 50% (така частка у світовому ВВП Об'єднаного Заходу) — це набагато більше, ніж півтора відсотка російської частки. Серед іншого — це війна економік. І путін, який побудував свою недоекономіку на продажі нафти та газу (усе інше купимо), її вже програв. Нагадаю лише один простий історичний факт: у двох світових війнах переміг той, на чиєму боці була Америка.

Загальний підсумок

Це буде довгий шлях. Путін не хоче — та уже й не може — закінчити цю війну, бо військова поразка для нього означатиме кінець у всіх сенсах. А Україна просто не має вибору — для неї це питання екзистенційне, питання фізичного виживання країни та народу. Такий вибір свого часу зробили євреї, які пережили найстрашніший геноцид в історії. Він сформульований лише двома простими словами: "Ніколи більше".

Фото: REUTERS/Yevhenii Zavhorodnii