Російський військовий розповів про перші дні вторгнення в Україну, про вбивства в Бучі і втечу: сповідь окупанта

Російський військовий розповів про перші дні вторгнення в Україну, про вбивства в Бучі і втечу: сповідь окупанта
Окупант розповів шокуючі факти про війну проти України

Російські військові, які служили на контрактній формі і звільнилися, знову отримали повістки на війну в Україну. Один із них розповів, чому не хоче повертатися та з якими жахіттями зіткнувся у російській армії.

Про це пише BBC.

Що розповів окупант про себе

В інтерв'ю окупант заявив, що має спеціальність коригувальника артилерії, мовляв, цього мали б навчати в армії, але так не сталося. За час його перебування на контракті, він виїжджав на навчання лише двічі — покататися та повчитися наводитися на ціль, проте пострілів не робили. Свої навички на практиці окупант відробляв безпосередньо у Бучі.

Відомо, що солдату 20 років, його звати Сергій і він із Краснодара. Він втік з батальйону у Попасній у липні. Йому вдалося відсидіти кілька місяців вдома. Проте 23 вересня йому зателефонував військовий прокурор та заявив, що або Сергій їде на війну знову, або він опиниться у в'язниці. 

Як "друга армія світу" планувала успішний наступ

Буча

Сергій розповів, що його та ще іншого військового, якому було лише 18 років, відправили спочатку на навчання у Білорусь, Про те, що вони поїдуть в Україну, вони дізналися 23 лютого, якщо "наверху" нічого не вирішать до ночі. Також їм дали сухі пайки на три дні, які потім розтягували на тижні. Натомість командир полку за словами Сергія, ймовірно, завжди мав харчі, бо його розвідувальний загін займався грабіжництвом магазинів. 

Перший обстріл колона техніки окупантів зустріла у Гостомелі. У перші ж секунди росіяни зазнали втрат. Почалася паніка, їм довелося заїхати на якийсь склад у лісі.

"Ми не знали, що взагалі робити. І командири не знали, що робити. На командирів верещав командир батальйону і тоді вони нам сказали "зайняти позиції", — розповів окупант.

Буча

Був випадок навіть стрільби росіян у своїх же. Зокрема, у той же день ЗСУ знищили повністю дивізію окупантів. Вцілілі втікали через ліс куди бачать очі. Їх у пітьмі побачили й військові, що були з Сергієм та почали стріляти. Відомо лише про одного пораненого.

Пекло у Бучі

На початку березня окупант заїхав з батальйоном у Бучу. Тоді вони зазнали великих втрат: серед загиблих був навіть заступник командиру полку, командир батальйону та інші солдати. Коли командир гине, призначають на його місце когось з тих, хто живий. Але у тому випадку досвідчених на фронті не було: усім по 19-20 років. 

"Були рідкісні командири зброї. Наш командир відслужив 12 років, але жодного разу у бойових діях не був, тільки у частині сидів. Він збожеволів через тиждень. Він напився, поліз на другий поверх будинку, вдалечині розірвався якийсь снаряд і він стрибнув вниз, переламавши собі ноги. Його забрали, грошей не виплатили, зараз у психлікарні", — розповів окупант.

У Бучі солдати часто грабували пусті будинки та магазини. Найчастіше окупанти розбирали консерви та хліб. Ночували вони у підвалах багатоповерхівок. 

Буча

"Якщо на наші позиції місцеві заходили — їх брали, допитували і майже одразу вбивали. Вони по телефонам відправляли ЗСУ теги нашого місцезнаходження. Бувало, сидиш, повз чоловік на велосипеді проїхав, і через хвилину по нам прилітало дуже точно", — розповів окупант.

Пияцтво та брухт

Російські солдати дуже багато пили алкоголю за спогадами Сергія. Вони шукали напої у будинках та магазинах та розпивали їх постійно. Але якщо у цей час надходили координати по цілях, військові відривалися від чарки та йшли стріляти п'яними.

Сергій заявив, що місцевим наказали не виходити з домівок з погрозами розстрілу. Про насилля стосовно жінок у Бучі окупант заявив, що "бувало по різному". 

Буча

Окупантам видавали застарілу зброю. Одного разу їм пригнали два танки у жалюгідному стані: в одному не працював важіль, а інший був 1964 року, який взагалі не стріляв та постійно глух.

Вже у квітні їм наказали вийти з Київсько-Чернігівського напрямку. Більшість вцілілих військових відмовились воювати, проте командири залякували їх в'язницею, а усі заяви про звільнення ігнорували або навіть знищували.

Допити та повернення на війну окупанта

Контрактників довго не допитували військові слідчі, як пригадує Сергій. Проте, керівництво дуже дивувалося розповідям про великі втрати, мовляв, увесь цей час їх переконували, що російські солдати не гинуть. Сергій отримав близько 700 тисяч рублів за п'ять місяців війни.

Поті його допитували, чому він вирішив покинути зону бойових дій. Сергій показав слідчим відео та фото розбитої техніки та заявив, що йому все набридло, проте, потім йому заявили, що у нього лише два виходи: сісти у в'язницю або повернутися на фронт. Порадившись з адвокатом, той вирішив, що хоче отримати умовний термін ув'язнення за розірвання контракту та непокору мобілізації, або використати у військкоматі справку від психіатра. 

Нагадаємо, стали відомі імені та прізвища військових із 64-ї мотострілецької бригади, які брали участь у захопленні Київщини. Один із них зізнався у моторошному вчинку.

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
FFU - Future For Ukraine

Благодійний фонд, створений українцями для українців

Допомогти зараз