"Плани росії на правобережну Україну провалились під Херсоном. Наступна мета ЗСУ — Мелітополь": Сергій Грабський для Новини.LIVE

Під тиском Збройних сил України російська армія справді відступає з Херсона та загалом із правобережної Херсонщини. Можливостей створення якихось пасток у них немає. Війська рф виснажені, голодні та деморалізовані, чим заражатимуть інші підрозділи.

Що для росії означає втрата Херсона та які перспективи вона відкриває для ЗСУ, в інтервʼю Новини.LIVE розповів військовий експерт і полковник запасу Збройних сил Сергій Грабський

— Під тиском української армії ворог справді відступає з Херсона чи все-таки це якась пастка для наших Сил оборони?

— Російська армія справді відступає з Херсона, ніякої пастки вони там не готують. Для цього рф необхідно було б мати відповідні можливості, а їх нема. У сучасній війні пастка — це створення умов, за яких війська, що атакують, потрапляють у становище, за якого будуть оточені та знищені. Щоб це зробити, слід мати відповідні ресурси, яких росія на правобережній Херсонщині немає. До таких ресурсів, окрім особового складу, належать достатня кількість бойової техніки, запаси матеріальних засобів та боєприпасів. Такого у рф немає, і говорити про якусь пастку — абсолютно безглузда річ. Це є повторенням російських наративів. Вони це смакували досить довго.

— Чому росія так довго відводить свої війська з правобережної Херсонщини?

— Людей, озброєння і запаси росіяни переміщують в умовах дуже обмеженої логістичної спроможності. Причому в обидва боки. В один ідуть, наприклад, люди й техніка, а у зворотній — награбоване майно і поранені, що дуже знижує пропускну здатність. Це перше.

Друге. Треба розуміти, що по логістичних комунікаціях ведеться постійний вогонь. Той же Суровікін (командувач російської армії. — Ред.) сказав, що їхні інженерні підрозділи щодня, підкреслюю, щодня відновлюють переправи. Це означає, що українська армія веде по них постійний вогонь, що знижує пропускну здатність противника. Але вони використовують всі можливі засоби. Наприклад, є інформація, що на пароми заганяли 2–3 бойові машини, обставляючи їх цивільними авто, щоби ЗСУ не могли їх вражати.

Тому процес затягується. Противник нагнав туди силу-силенну військ.

— Це скільки?

— Тридцать батальйонно-тактичних груп — 15–25 тисяч осіб. Це багато. Всі ці люди хочуть їсти і пити, а це означає логістика і ще раз логістика. І відвести таку силу-силенну людей — складна задача. А є ще таке поняття, як ротація. Ворог, може, і хотів би відійти швидше, але не може.

— Херсонці кажуть, що російські війська практично покинули місто. Їх не видно.

— Херсонський напрямок — це лише місто. Місто — один з елементів. Війська ж оперують і на інших напрямках. То й же Берислав, Снігурівка. Сам Херсон росіяни могли і залишити, але вони не мають досвіду оборонних боїв у місті. Від слова "зовсім". На інших напрямках у полі ще так-сяк здатні оборонятися і забезпечувати відхід своїх підрозділів. Наша задача зараз — завдати їм максимального ураження, щоби зменшити бойовий потенціал.

Ті, хто втечуть, негативно вплинуть на інших своєю безпорадністю та невмотивованістю, заражаючи цим інших і знижуючи рівень бойової готовності росіян.

А наша армія тим часом, не поспішаючи, продовжує методично знищувати противника. Ми виконуємо задачу так, як вона має бути виконана. При цьому намагаємось не наражати на небезпеку наш особовий склад.

— Які втрати у росіян під час відводу військ на Херсонського напрямку?

— Важко оцінити втрати в умовах відводу і постійного вогню по скупченню з боку ЗСУ. Обʼєктивна динаміка бойових дій на херсонському напрямку не така напружена, як на донбаському. Там противник відчайдушно лізе вперед, кидаючись в бій.

Загалом більше втрат спостерігається під час наступу, ніж оборони. Росіяни на Херсонщині обороняються: сидять в окопах і захищаються залізобетонними спорудами. Обʼєктивно втрати у них будуть меншими, десь 50-100 людей на день, і це серйозні цифри. Майже 20% від добових втрат російської армії.

Скільки серед них мобілізованих — для мене, наприклад, неважливо. Бо якщо говорити з точки зору планування операцій, то більше турбує реальна кількість противника. Розрахунки проводяться щодо можливості їх знищення. Мобілізовані вони, чи десантники, чи морська піхота — немає ніякого значення.

— За оцінками військових, врата Херсона — велика поразка для російської армії. Які перспективи вона відкриває для ЗСУ?

— Так, це стратегічна поразка росії. Тепер вони фактично можуть розпрощатися з ідеєю прориву на правобережну Україну. Успіхів щодо цього напрямку вони досягти не зможуть. Відповідно, все, до чого готувалися такий довгий період часу, пропало під Херсоном.

Українська армія отримала додаткові тактичні й оперативні переваги. Ми укріплюємось на високому березі Дніпра. Наша армія просунулась на 25-30 кілометрів, і це дозволяє розширити радіус дії наших засобів ураження, аж до виходу з Криму.

А з отриманням більш потужних систем вогневого ураження, не наражуючи себе на небезпеку, використовуючи концепцію безконтактної війни та базуючись на даних розвідки, ми зможемо методично та спокійно знищувати противника на лівому березі.

— Куди росія перекине 20-тисячне угрупування військ, відведене з Херсонщини? Наприклад, генерал Буданов казав, що, може, на запорізький напрямок і навіть на київський.

— Складно сказати, які саме задачі у росіян у цій війні зараз. Вони відступають і загалом, із урахуванням Херсонщини, залишили вже половину захопленої ними території з початку війни. Де вони використають відведені війська — невідомо. Але уявіть собі завдання з перекидання оцих знесилених, голодних, розчарованих та деморалізованих бійців на білоруську територію. На що вони будуть здатні — важко сказати.

Перекинути їх на запорізький напрямок або залишити у підпорядкуванні угрупування, що діє на правому березі Дніпра, було б більш доцільно. А от перекидати на Київщину — беззмістовно і безглуздо.

— Як може розвиватися ситуація на фронті найближчі два-три тижні?

— Складно прогнозувати через високу динаміку бойових дій та постійні змінні фактори. До того ж ми не знаємо навіть 25% тої інформації, якою володіє Генштаб.

Якщо говорити про більшу перспективу, то, маючи можливість розширити зону вогневого ураження наших сил та засобів, ми починаємо серйозно впливати на російське угрупування на лівобережній Херсонщині.

Таким чином, створюємо передумови для наступу на запорізькому напрямку. Тобто з лінії Василівка — Оріхів — Гуляйполе за напрямком Токмак — Мелітополь… Загалом Мелітополь для нас є наступним обʼєктом із проривом на узбережжя Азовського моря.

Адже із виходом на правий берег Дніпра ми отримуємо можливість перекрити вихід з Криму. Подальше перебування російських військ на лівобережжі Херсонщини стане безглуздим. Лінія Залізний Порт —Скадовськ — Лазурне — це вже море. Вся ця територія прострілюється, утримати її неможливо. Тому задача взяття Мелітополя виглядає досить досяжною. Це попередньо, бо є дія перемінних факторів. Ми ж не знаємо, куди росіяни переведуть свої підрозділи.

— Росіяни зазнають великих втрат на Донбасі. Епіцентр війни — Бахмут, Авдіївка. Які у них там взагалі перспективи?

— Складно сказати. Стоїть питання про їхню спроможність вести активні бойові дії. Армія рф і так вже перекрила всі параметри з недоцільності введення таких бойових дій, дуже повільно вгризаючись у цю територію. Темпи операцій не відповідають задачам і зусиллям щодо просування на цьому напрямку. Навіщо воно їм? Ще можна зрозуміти по Авдіївці. Авдіївський укріпрайон — пряма загроза донецькій агломерації. Ясинувата, Горлівка, Макіївка і власне Донецьк — це для них небезпечно. Так само зрозуміло із Маріїнкою, адже це вихід на Курахове. А от із взяттям Бахмута вони не сильно просунуться далі, адже там наші оборонні позиції.

— Ще один гарячий напрямок — Сватово — Кремінна. Є деякі позитивні новини на нашу користь? Які загалом перспективи вимальовуються?

— Противник усвідомлює критичність ситуації. Вони ж задекларували, що "ЛНР" звільнена. ЗСУ намагаються прорватися, противник намагається нас відтіснити. З визволенням Сватова ми руйнуємо оборону росіян на північній Луганщині та відкриваємо дорогу на Старобільськ, це центр північної Луганщини. Під загрозою оточення опиняються Сєвєродонецьк, Рубіжне та Лисичанськ. Тому слідкуємо.