"Це кров і піт": Ігнат про успішну роботу ППО і не тільки у великому інтервʼю

Як саме влаштована Протиповітряна оборона України, чому неможливо захистити усю територію країни та як і чому Росія атакує портову інфраструктуру півдня — в інтервʼю Новини.LIVE розповів спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
 

Росія активно атакує українські порти на півдні та агропромислову галузь. Ціль — знищити вщент?

— Останнім часом противник дійсно атакує наші південні області, зокрема порти. А портова інфраструктура є вкрай важливою для держави. Мова ж не лише про зерно, а взагалі про все, що можна вивозити важкими кораблями, а вже далі доставляти у будь-які куточки світу.

Це великі обʼєми, залізниця їх не тягне, і противник це прекрасно розуміє. Спершу, восени, він атакував наш паливно-енергетичний сектор, успіху не досяг. Тепер, після виходу із "зернової угоди", перейшов на порти і суда.

Ясна річ, що від цього страждатиме і наша економіка, і багато країн у світі, які залежні від української аграрної продукції.

Ще один терористичний акт, який відбувається наразі. Це притаманно Росії ще з часів Голодомору, і вона надалі продовжує цей геноцид.

На одній із ставок президент Зеленський закликав укріпити повітряний простір Одещини. Як рухаються справи у цьому напряму?

— Ворог атакує різні регіони, просто зараз в епіцентрі Одещина, порти й термінали зі зберігання збіжжя. Загалом потрібен захист не лише Одещини, адже сьогодні у ворога одні цілі, а завтра — інші.

Україну треба захищати та посилювати в цілому, зокрема, засобами ППО. Безумовно, нам потрібні і Patriot, SAMP/T, IRIS-T, NASAMS.

З IRIS-T буде важче, бо Німеччина не може зробити їх більше, ніж на це спроможне її виробництво. До речі, це один із найновіших технологічних комплексів, який Україна має на сьогодні.

Дуже добре показав себе Patriot. Хоч він і не новий (ЗРК Patriot розроблений у 1963-1976 рр. у США. — Ред.), але модернізований і вже збив "нєімєющиханалогов" російські ракети "Кинджал".

Посилюватися треба усіма системами, зокрема, ППО сухопутних військ. Потрібна зброя, що здатна протистояти "шахедам", яких, можливо, меншати не буде. Адже противник планує відкривати у себе заводи з їх виробництва.

Тому так, президент мав на увазі Одещину, але ми розуміємо, що прикривати треба всю Україну. Одещина атакується окремими типами ракет, про які всі вже дещо почали забувати. Це ті ж самі "Онікс" (надзвукова протикорабельна ракета. — Ред.) із берегового комплексу "Бастіон", якими вони дістають до Одещини.

Ця ракета, як і Х-22, має обмежену дальність до 600 км. Але це за умови, що вона летить на максимальній висоті. Чим вище летить ракета, тим далі вона летітиме до своєї цілі. Відповідно, збільшується і радіус, і ураження.

Якщо ж вона притискатиметься до землі на 100-200 метрів, то відстань її польоту буде скорочуватися в рази. Тому противник і застосовує "Онікси" саме по українському півдню.

Ну і "Калібри" теж є особливою загрозою для Одещини. Наприклад, в бік Київщини чи Львівщини вони летять 30-40 хв. від місця пуску. А Одещина розташована практично на лінії пуску. Морське узбережжя — це лінія фронту на сьогодні. Тому до Одещини "Калібри" долітають значно швидше.

Загалом противник обирає ті маршрути, де йому легше пройти ракетами та дронами. Шукає слабші місця, тому ППО для України багато не буває.

Скільки саме установок сучасної ППО потрібно для захисту України?

— Насправді рахують не установками, а підрозділами. Наприклад, на одну батарею Patriot і NASAMS йде до восьми установок. Але ними неможливо перекрити всю нашу територію і поставити батарею ППО на кожному квадратному кілометрі.

З чого взагалі складається батарея? Це командний пункт, радар і пускові. Чим більше пускових — тим більше бойових спроможностей має комплекс, батарея чи дивізіон. Тому порахувати важко, адже Україна дуже велика.

Дальність ураження NASAMS та IRIS-T — 40 км. Відповідно, скільки ППО би нам не давали, ми не зможемо перекрити всю державу. Та й взагалі такої практики немає у жодній країні світу.

Хіба що перекрити по лінії кордону, але повірте, у будь-якому випадку теж будуть пролітати.

Тому захищаються локально великі міста-мільйонники, стратегічні обʼєкти, обʼєкти критичної інфраструктури, яких у нас багато, атомної енергетики. Решта обʼєктів перекривається малим ППО, наприклад, мобільними групами. Але вночі вони не дуже ефективні, адже, щоби влучити, мають бачити ціль візуально.

Тому йдеться про багатоцільовий винищувач, який є частиною ППО у тих місцях, де воно слабше. Вони забезпечують прикриття з повітря, як це роблять всі країни світу.

Єдине, чого винищувачі робити не можуть, — це перехоплювати балістичні ракети. Тут працюють лише Patriot та SAMP/T.

Багато розмов щодо повітряного підсилення Києва. Наприклад, Віталій Кличко говорив, що столицю наразі захищає найкраща ППО світу.

— Бачив ту ППО й екіпажі, які щасливі на них працювати. Це Patriot, NASAMS та інші. Комплекси нові і працюють стовідсотково: одна ракета — одна ціль. Менше людського фактору, можна увімкнути автоматичний режим і піти сховатися в укриття. Все, що буде у повітрі, буде знищуватися. Ця техніка може знищувати й балістику.

Дуже багато питань ставлять, чому Київ краще чи гірше захищений. Перше — столицю потрібно захищати, тут без варіантів. Куди більше бʼють — там і буде стояти більше засобів. А бʼють по Києву потужно. Жодна столиця у світі не переживала стільки ракетних атак, як наша. Але при цьому не треба применшувати Харківщину та Дніпропетровщину, куди теж прилітає багато.

Загалом Київ — великий сам по собі, і потрібно багато засобів, щоб перекрити все місто. Теж часто питають: чому у місті вибухає? Це не так. Поки ракета наздожене ворожу, перехопить її і поки цей уламок буде падати — він може пролетіти ще 10 км у падінні. Тому в разі повітряних тривог треба ховатися.

Результат, який показує наша ППО, досягається потом і кровʼю людей. Це дуже непросто.

Коли таке ППО, як у Києві, буде в інших містах-мільйонниках?

— Першу частину відповіді я вже сказав. Друга частина відповіді — читаємо російські пабліки. Що вони пишуть? Наприклад, "от вони Київ собі прикрили, а ви йдіть і помирайте під Бахмут".

Росіяни часто маніпулюють темою перекритого Києва. Це ІПСОшна тема, щоби підбурювати мешканців інших міст і сіяти зраду.

Але ППО буде, ми вже мали позитивні сигнали після саміту НАТО. Афішувати, що буде і коли, ми не будемо. Інколи є заяви про щось робляться, а це "щось" уже в нас. Ось така комунікація, аби ворог не знав точної інформації.

Також у нас є постійна потреба у ракетах, які щодня відбивають атаки. Це тисячі ракет, і їх теж треба десь брати.

Скільки ракет випускає українська ППО, аби збити одну ворожу?

— Інколи й чотири, як особливо було на початку війни.

За класикою на одну ціль випускаються дві ракети, але рішення приймає командування. Якщо це IRIS-T — достатньо однієї. Якщо БУК, то можуть йти дві. Ракети для нас сьогодні безцінні. Ними ми захищаємо і наші війська, і наших мешканців.

Наша 96-та бригада (96-та Київська зенітна ракетна бригада. — Ред.) — дуже ефективна. Хотілося б, щоби якомога більше бригад мали таке озброєння, як ці хлопці. 96-та охороняє Київщину та північ України — загалом підпорядкована командуванню "Центр".

Але в умовах ротації вона також веде бойове чергування на різних ділянках. Нема такого, щоби одна зенітна бригада працювала в одному місці. Всі вони захищають країну однаково і мають великий бойовий досвід.

Звичайно, дрони хотілося б знищувати більш раціональною зброєю, дешевшою, як-то кулемети, стрілецька, ПЗРК. Але вночі вони не дуже ефективні, тому по "шахедах" в основному працюють зенітно-ракетні війська.

До речі, чому Росія досить часто атакує Україну саме вночі?

— Перше, країна спить. Друге, менше візуальних привʼязок. Їхні атаки вже не назвеш ефектом несподіванки, бо "шахеди" запускають, як за графіком — о 23:00. Як правило, після них летять ракети.

Запуском "шахедів" ворог відстежує Повітряні сили над Україною за допомогою літаків дальнього радіолокаційного виявлення А-50. Вони бачать, де по "шахедах" працюють винищувачі, а де ППО, й аналізують, як і де ми впорались. Вже після цього, з урахуванням всієї інформації, в тому числі агентурної, летять ракети.

"Шахеди" із партії у 1600 штук вже використані. Тепер ворог запускає ті, що збираються безпосередньо в Росії?

— Певно, Іран хоче зняти з себе відповідальність за поставки дронів і поставляє деталі в Росію, начебто вона сама їх виготовляє. Ми коли будемо знаходити уламки, будемо бачити комплектуючі європейських чи заокеанських фірм і знову будемо ставити запитання "А як ж так?" Нам будуть розводити руками, мовляв, ми не знаємо, ми начебто все контролюємо.

Зрозуміло, що ворог робитиме все для того, аби отримати все йому необхідне. Є країни, які далі продовжують співпрацю з Росією, є Іран, який може доставляти все необхідне. Тому яка там партія "шахедів" і чия вона… На мою думку, поки не зможуть дотиснути Росію економічно, вона буде цим займатися.

Це стосується і виробництва ракет. Так, вони не будуть виготовляти такими партіями, як у 2000-х, коли Росія мала величезний приріст економіки від нафто-газового сектору. Мільярди розкрадались, але водночас росіяни вкладалися у знаряддя для вбивства. У зброю, високотехнологічні літаки та вертольоти. Вони значно переважають нас. Запас у міцності у них є. Тому Росію треба позбавити в першу чергу економічних здобутків.

Очевидно, ворог продовжуватиме масовані ракетні удари по Україні.

— Для завдання повітряного удару по Україні Росія має накопичити певну кількість ракет. Але Повітряні сили завжди напоготові, відбиватимемось.

Наприклад, "Калібри" ворогом використовуються втричі менше за авіаційні. Про це свідчить статистика завдання ракетних ударів по Україні із вересня 2022 року. Цей показник становить 1:3. 

Очевидно, виробництво "Калібрів" потребує більше часу. Це виготовлення, доставлення на кораблі.

Не хочу лякати когось, бо як тільки я щось кажу, відразу пишуть: "Повітряні сили попередили".

Загалом в Україні вже нема кого лякати і нема чим. Все, що могла показати Росія, — вона вже показала. Будуть запускати — будемо збивати. Тут без варіантів, ми це вже вміємо робити.

У другій частині інтервʼю із речником Повітряних сил Юрієм Ігнатом читайте про те, коли ж нарешті Україна отримає знамениті винищувачі F-16, де саме вони базуватимуться, яке ракетне озброєння виготовляє Україна та чи справді до кінця року можуть відкрити цивільні аеропорти для прийому пасажирських літаків.