Виставки трофейної ворожої техніки: звідки пішла традиція і для чого їх влаштовують

Демонстрація військових трофеїв бере початок ще у Стародавній Греції. Чому ця традиція досі актуальна і для чого влаштовувати подібні виставки розповідає у своїй статті кандидат наук з історії Аня Фрі з Каліфорнійського університету в Девісі. Оригінал опубліковано на the Conversation. Переклад від Новини.LIVE наводимо нижче.

Як Україна адаптує давню практику демонстрації трофеїв для сучасної пропаганди

Поки Україна готувалася святкувати День Незалежності, навіть коли її військові сили протистояли російському вторгненню, яке тривало вже кілька місяців, урядовці зібрали грандіозну, але жахливу виставку на Хрещатику, головній вулиці столиці України.

Розбиті та згорілі танки, військові вантажівки та інша техніка вишикувалися вулицею як умисна насмішка над провальним планом президента росії володимира путіна щодо переможного параду російської армії в Києві.

Ця виставка у серпні 2022 року була не першою для України, і вона перегукується з давньою традицією демонстрації здобутої зброї військового противника.

На місцях переможних битв стародавні греки зазвичай споруджували те, що вони називали тропайонами, — тріумфальні монументи, зроблені з дерев і прикрашені трофейними обладунками, зброєю та шоломами на честь перемоги та для віддання шани богові. У класичному грецькому епосі "Іліада" згадується, як Одіссей знімає з мертвого ворога обладунки для подальшого ритуального приношення Афіні, богині війни та його божественній покровительці.

Стародавні римляни продовжили цю практику, а також розвинули традицію військових тріумфів, парадів через імперське місто Рим, щоб продемонструвати військову здобич, зокрема рабів, мистецькі витвори, злитки та зброю. Тоді заможні благодійники часто купували цю здобич і дарували римській громадськості для стаціонарних виставок, які символізували римську імперську владу.

Трофейні виставки у сучасну епоху

Цю практику продовжили у сучасному Західному світі.

Наприкінці XVIII та на початку XIX століть, коли Наполеон вів французькі війська завойовувати та грабувати інші країни, включно з Італією, він привіз звідти викрадені витвори мистецтва разом зі зброєю ворога. Його тріумфальні процесії в Парижі навмисно нагадували римську традицію. Об'єкти мистецтва потім виставили в Луврі.

Мародерство культурної власності стало ознакою колоніального насильства, наповнюючи західні музеї награбованим мистецтвом і цінностями, що належали колонізованим націям. Зараз ця практика заборонена міжнародним гуманітарним правом, хоча фактично це не зупиняє грабіж.

Однак захоплення зброї противника заведено вважати військовою здобиччю. Різні країни використовували демонстрацію захопленої ворожої зброї, щоб пробудити патріотизм і підняти моральний дух.

Зі збільшенням розмаху воєн і зброї зростали й виставки трофеїв. У 1918 році Трафальгарська площа Лондона була перетворена на "зруйноване село", наповнене німецькою зброєю. Це була частина рекламної кампанії з продажу облігацій, щоб продовжити фінансувати поточний конфлікт, пізніше відомий в історії як Перша світова війна. Бойові трофеї були одним із найбільших виставкових ресурсів для британського Імперського воєнного музею на початку його заснування.

Під час Другої світової війни Радянський Союз широко використовував виставки трофейної зброї як засіб пропаганди. Коли в січні 1942 року Червона армія виграла багатомісячну битву під москвою і почала контрнаступ, нацистська армія, що відступала, залишила велику кількість зброї. Тоді трофеї стали важливою складовою виставок на воєнну тематику в СРСР.

Найбільша радянська виставка трофейної німецької зброї відкрилася в московському парку Горького 22 червня 1943 року, у другу річницю вторгнення Німеччини в росію. На грандіозній виставці просто неба були представлені німецькі танки, літаки, гармати та інша велика техніка.

Виставка мала два посили. По-перше, ворог був сильним, про що свідчить його інноваційна та потужна техніка, і перемога потребувала б значних зусиль від усіх. По-друге, захоплення зброї свідчило про здатність Червоної Армії та радянського народу подолати й розгромити загарбників.

Подібні виставки відкрилися в багатьох інших радянських містах, зокрема в Ленінграді, Мінську та Києві. До кінця 1940-х експозиції були демонтовані, а зброя перероблена як металобрухт.

Знущання над ворогом

Відколи у 2014 році росія вперше вторглася на Донбас у східній Україні, українці почали демонструвати захоплену зброю як трофеї.

У липні 2014 року Національний музей історії України у Другій світовій війні в Києві представив тимчасову виставку важкої техніки, захопленої у підтримуваних росією сепаратистських угруповань. Після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році Україна продовжувала використовувати виставки трофеїв нещодавно захопленої російської зброї як пропаганду, шукаючи як внутрішньої, так і міжнародної підтримки.

У травні 2022 року Національний військово-історичний музей України відкрив виставку нещодавно знищеної російської військової техніки на Михайлівській площі в центрі Києва. Виставка уламків мала на меті підняти моральний дух українського народу, оспівуючи силу української армії. А також принизити ворога, продемонструвавши некомпетентність і моральну нижчість російської армії та її озброєння.

Через місяць президент України Володимир Зеленський повів тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона відвідати виставку разом з іншими пам’ятками Києва.

Міжнародна підтримка

Україна використовувала трофейну зброю, щоб шукати підтримки в інших країнах колишнього радянського блоку, відправляючи техніку для демонстрації в Польщі та Чехії.

У Празі 11 липня 2022 року міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський відкрив виставку розгромлених російських танків та іншої зброї. У своїй промові Монастирський згадав радянське вторгнення в серпні 1968 року, яке придушило антикомуністичні демонстрації Празької весни, сказавши, що "російські танки знову в Празі, але цього разу розбиті, спалені руками українських воїнів".

За допомогою цієї давньої практики Україна демонструє свою могутність і рішучість, а також показує слабкі сторони своїх опонентів, підвищуючи моральний дух в Україні та зміцнюючи підтримку з боку міжнародної спільноти.

Аня Фрі, кандидат наук з історії, Каліфорнійський університет у Девісі.