Атака на кримські мости сповістила росіян про неминуче: гарні новини

Поки українські війська продовжують проривати мінні поля та лінії оборони російських окупантів на південному фронті, під удар усе частіше потрапляють важливі логістичні шляхи на межі Херсонської області та Криму. Ці влучні обстріли можуть підштовхнути росіян до повторення "жесту доброї волі", як це було восени минулого року в Херсоні.

Мости під контролем. Вогневим

Логістичні шляхи російських окупантів не сьогодні стали однією із головних мішеней для української армії. Але поповнення запасів західними далекобійними ракетами дозволило бити по цих шляхах точніше і частіше. В кінці минулого тижні під удар потрапили два такі шляхи — мости на сході Херсонської області, Чонгарський і Генічеський (точніше, той, який з'єднує материк в районі Генічеська із косою Арабатська стрілка, відомим до війни морським курортом на Азовському морі).

Ці мости, особливо Чонгарський, є стратегічно важливими для перекидання російських військ, техніки та боєприпасів на південний фронт. Оскільки територія Запорізької області, як показали удари по базах окупантів у Бердянську (на узбережжі Азовського моря), прострілюється українською армією повністю — то єдиними відносно безпечними шляхами були дороги з Криму. Зараз і вони — під вогневим контролем Сил оборони України.

І цей контроль, як показали події неділі, є не суто теоретичним, а втілюється на практиці. Тож так чи інакше, і Чонгарський міст, і дорога через Перекопський перешийок будуть заблоковані для російських окупаційних військ. Чим це обернеться для окупантів?

Пора тікати

Відомий військовий експерт Дмитро Снєгирьов, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, припустив, що ситуація у лівобережній частині Херсонської області нині складається таким чином, як восени — на правому березі Дніпра. Тоді російські війська, поступово втрачаючи кілометр за кілометром на суші, були позбавлені головного — мостів через Дніпро. Тих єдиних транспортних артерій, які дозволяли постачати на правий берег зброю і боєприпаси, дозволяли підвозити нові підрозділи для утримання Херсона та околиць.

Та врешті окупаційні війська опинилися у справжній херсонській пастці. І, замість того, аби обороняти "своє" місто (як відомо, Херсонська область у повному складі була вписана в Конституцію країни-агресора, тож її статус для самих росіян формально нічим не відрізняється від якоїсь Бєлгородської чи Костромської областей РФ), вони просто втекли, вирішивши, що краще зберегти хоч якісь сили, ніж покласти їх у безплідній боротьбі за місто.

Звісно, ситуація з лівобережжям Херсонщини суто географічно відрізняється від осінньої. Але в нинішній історії є два суттєві фактори, які роблять її схожою на минулорічний наступ ЗСУ.

По-перше, літній контрнаступ Сил оборони України на Мелітопольському напрямку поступово дійшов уже до другої лінії російської оборони. Мінні поля, по суті, пройдені, як і перша "лінія Суровікіна". Друга лінія, як стверджується, є найпотужнішою, але і її ЗСУ, схоже, рано чи пізно здолають. А після третьої перед українською армією відкриється рівний, як стіл, приазовський степ. У якому уже не буде серйозних перешкод — крім міст, які, за потреби, можна обійти і взяти в кільце, як зараз відбувається у Бахмуті. Тож угруповання російських військ на Херсонщині в перспективі втрачає шляхи на схід. Шляхи для постачання зброї — чи втечі.

Залишаються південні транспортні артерії. Але, як бачимо, саме ними Збройні сили України зайнялися усерйоз. Звісно, з одного удару знищити усі ці логістичні шляхи неможливо, але ЗСУ і не планують зупинятися, тим паче, західні партнери продовжують постачати далекобійні ракети, проти яких у російської ППО мало що виходить. Тож можна припустити, що рано чи пізно російські війська на величезній території лівобережної Херсонської області опиняться у справжній пастці.

Тож, зазначив Дмитро Снєгирьов, нинішні удари по мостах на сході Херсонщини є цілком конкретним сигналом для окупаційних військ — пора тікати, аби не потрапити у котел.

Історія повторюється

І цей сигнал, схоже, російське військове командування зрозуміло правильно. Бо в останні дні з'явилася інформація про перекидання підрозділів повітряно-десантних військ РФ з Херсонської області на територію області Запорізької. А рішення це аж ніяк не пов'язано із тими пропагандистськими заявами про "контрнаступ, який захлинувся", про "неможливість для української армії форсувати Дніпро" тощо. Навпаки, підкреслив експерт, росіяни якраз зрозуміли, що контрнаступ на Мелітопольському напрямку доходить до вирішальної фази — і вирішили, що краще зберегти найбоєздатнішу, найкваліфікованішу частину херсонського угруповання.

В цьому немає нічого нового чи дивного. В історії повно прикладів подібних "жестів доброї волі" — і радянське командування вивозило з Криму 1941 року кадрову армію, залишаючи там напризволяще мобілізованих, і французький імператор Наполеон І перш за все наказав вивести за річку Березину свою гвардію, навколо якої потім створив нову армію (хоча врятуватися вдалося лише 9 тисячам французьких військових, а загинуло, за різними даними, до 50 тисяч). Виведення головної ударної сили — це свідчення близької поразки, а не просто передислокація військ з одного напрямку на інший.

Крім того, українська армія, схоже, таки буде форсувати Дніпро — принаймні, на неофіційному рівні уже з'явилася інформація про успішні дії деяких підрозділів ЗСУ на лівому березі, про що ми поговоримо у наступних статтях. Командування окупаційного контингенту не може не розуміти, що в такій ситуації зняти з фронту кращих з кращих — це фактично капітулювати, бо спроби заткнути діру за допомогою мобілізованих будуть дієвими рівно до того моменту, поки ці мобілізовані не закінчаться чи не розбіжаться.

А якщо, розуміючи, російські генерали саме так і роблять — то це означає лише одне. Удар по мостах в Генічеському районі уже приніс результат. Росіяни уже усвідомили, що ситуація на лівобережжі повільно, але неминуче повторює осінній наступ ЗСУ на Херсон. Саме тому окупанти вирішили рятувати найбоєздатнішу частину угруповання заздалегідь і без суровікінського пафосу.