День Незалежності України. Як ЗСУ рятували грузинів від російського геноциду

Володимир Миленко

журналіст

Майже відразу після розпаду Радянського Союзу її наступниця, Російська Федерація, почала агресію проти своїх сусідів. Тоді жертвою імперських амбіцій Кремля стала ще не Україна, а Грузія, але українським військовим довелося взяти участь у дуже важливій операції, про яку, втім, забули на довгі 10 років.

Що сталося на Кавказі

Війна на території Абхазії, де законній грузинській владі опонували місцеві сепаратисти, за якими стояла російська армія, фактично завершилася у вересні 1993 року, коли росіяни, прикриваючись "абхазькими добровольцями", взяли штурмом столицю цієї автономії, Сухумі. Але якщо для військових все закінчилося — то для цивільних найбільший кошмар тільки починався.

Як ми вже побачили на прикладі російсько-української війни, на тій території, куди приходить російська армія, майже відразу починаються етнічні чистки. Не стала винятком і Абхазія, де до початку війни 1992-93 мешкало багато грузинів. Вони стали жертвами абхазько-російської різанини — а ті, хто намагався урятуватися від кривавої розправи, мали один-єдиний вихід  — через гірські перевали Сванетії (регіон Грузії, який межує і з Абхазією, і з територією Росії. — Ред.).

Близько 250 тисяч грузинів змушені були залишити свої домівки в Абхазії — і велика кількість з них намагалася дістатися до грузинських територій саме через гори. Однією із найсерйозніших проблем для цих людей стали банди мародерів і убивць, які переслідували їх. Але потім вони зіткнулися і з іншою — різким похолоданням. На висоті близько 3000 метрів над рівнем моря фактично замерзали тисячі грузинських біженців.

Тодішній президент Грузії Едуард Шеварднадзе звернувся до світу з проханням допомогти евакуювати цих людей. Відгукнулася на прохання грузинського лідера одна країна — Україна.

Хто брав участь у порятунку грузинських біженців

За наказом президента України Леоніда Кравчука уряд сформував зведений загін вертолітників, який очолив заступник командувача 5 Повітряної армії з бойової підготовки генерал-майор Євген Власенко.

До складу групи увійшли:

• 15 вертольотів Мі-8 з Вапнярки та Херсона — це були найновіші гелікоптери на службі ЗСУ;
• 2 гвинтокрили морської авіації Ка-27 з Саків — зважаючи на складні умови для посадки, вони були дуже ефективні;
• крім того, 3 літаки Іл-76, які везли гуманітарний вантаж з Німеччини;
• 1 літак Ан-12, який перевіз до Грузії підрозділи забезпечення та командування групи.

Усього до Грузії відправився 131 український військовий, з них власне гелікоптерна команда налічувала 90 осіб.

8 жовтня Ан-12 привіз до Тбілісі групу рекогностування, яка оцінила ситуацію і підготувала детальний план операції. А уже 10-го розпочалася евакуація біженців.

Успішна операція в горах

Ситуацію з самого початку ускладнювало те, що грузинські біженці перебували в горах у вкрай складному становищі, а забрати їх усіх було нереально. Хоча українці і старалися — скажімо, якщо у перший день операції було евакуйовано 570 людей, то у другий уже 2162.

"Для нас головним був порятунок ослаблих людей, але тим, хто залишався в горах, теж потрібно було передати всю допомогу, щоб вони протрималися до прильоту наступного вертольота", — так розповідав про події у горах полковник Валерій Чалий, один із учасників операції.

Українські військові не тільки забирали людей, а і доставляли на місце перебування біженців їжу, теплі речі, медичні препарати. Більш того, багатьом людям медична допомога надавалася прямо на місці, бо везти їх було небезпечно — могли втратити час.

Валерій Чалий розповідав пізніше, що робота український гелікоптерників починалася о 5-6 ранку, а закінчувалася пізно уночі. Для того, аби взяти на борт якомога більше людей, було навіть знято броню, яка забирала вагу. Цей ризик виявився виправданим. А за норми 24 людини на борт іноді брали по 40 осіб.

Вогонь по біженцях

Броня, втім, була не зайва, бо по українських гелікоптерах, незважаючи на червоні хрести на бортах, вели постійний вогонь. Подібні випадки ми вже бачили під час російської окупації української території.

Один із учасників операції, борттехнік Олександр Матюшевський, згадував, як їхній гвинтокрил опинився під потужним обстрілом з боку російсько-абхазських військ: "З-під обстрілу вертоліт командир вивів, проте трохи не розрахував швидкість маневру і масу завантаженої машини. У результаті ми здійснили надто вже прискорену посадку, яку навряд чи можна назвати вдалою — мало не розбилися".

Але, на щастя, обійшлося без втрат. За п'ять днів операції, здійснивши 291 виліт, військовослужбовці Збройних сил України врятували 7643 грузинських біженців. А на місце перебування біженців у горах українці перекинули 487 тонн гуманітарних вантажів, аби дати їм можливість дочекатися наступних рейсів.

Уже 16 жовтня гвинтокрильна група повернулася до України, а через тиждень українські літаки трьома рейсами доправили гуманітарну допомогу з Німеччини. На цьому рятувальна операція була успішно завершена.

Забута звитяга

Невдовзі після завершення операції, у грудні 1993-го, усі екіпажі українських гвинтокрилів отримали грошові премії. Це була ініціатива вітчизняного міністерства оборони.

В Грузії ж забули про величезну допомогу українців. Як сказав один із представників ООН — він не міг подумати, що українцям на підготовку до цієї надскладної операції потрібен був не один місяць, а один день.

Лише за 10 років, 26 травня 2003 року, на День відновлення державної незалежності Грузії Едуард Шеварднадзе вручив учасникам місії державні нагороди.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися