Глибокого занепокоєння мало: Захід має розширити рамки військової допомоги
Поділитися
24 лютого була річниця повномасштабного вторгнення, а перемоги досі не видно. Щоб здобути перевагу над росією, Україні потрібна далекобійна зброя і лояльність Заходу до ударів великої дальності. У цьому переконаний Девід Гастінґс Данн, професор міжнародної політики на кафедрі політології та міжнародних досліджень Бірмінгемського університету. Оригінал його статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.
Чому західні союзники Києва мають переглянути рамки своєї військової допомоги
"Занепокоєння дальністю дії" — словосполучення, яке найчастіше асоціюється з електромобілями, що потребують регулярної підзарядки акумуляторів. Але воно також є ключовим для розуміння затяжного характеру війни, що точиться між росією та Україною. Дальність у цьому випадку, звісно, означає дещо інше. Це обмежена відстань, на якій Україна може вражати російські військові об'єкти, що фактично нав'язується Києву зброєю, яку постачають західні союзники України.
Готовність союзників Києва надавати дедалі складнішу військову допомогу еволюціонувала протягом року. Спочатку західна допомога Україні обмежувалася системами протиповітряної оборони "Манпад" і ручними протитанковими засобами. Але поступово вона була розширена і включила сучасні системи протиповітряної оборони, броньовані бойові машини й обіцяні основні бойові танки, такі як американські "Абрамс", німецькі "Леопард-2" і британські "Челленджери".
Поступовому збільшенню обсягів і летальності озброєнь, що постачаються Заходом в Україну, завжди передували довгі муки, пов'язані з бажанням допомогти Україні, уникаючи при цьому ескалації конфлікту — чи то географічного залучення до нього самого НАТО, чи то застосування москвою ядерної зброї.
З цієї причини поставки військової допомоги були поступовими і нерішучими — принаймні, з точки зору Києва. Вона також надається з умовою, що західна зброя не може бути використана Україною на російській території. З огляду на неодноразові погрози москви, існує зрозуміле побоювання, що росіяни розцінять це як вступ Заходу у війну.
Побоювання Заходу
Чутливість США до цього питання стала очевидною, коли державний секретар США Ентоні Блінкен відреагував на атаку українських безпілотників на авіабази в сотнях кілометрів вглиб російської території, заявивши: "Ми не заохочували і не дозволяли українцям завдавати удари по території росії". Це занепокоєння пояснює подальше небажання США надавати Україні ракети великої дальності, сумісні з їхніми високомобільними артилерійськими ракетними системами (Himars), і затребувані ATACMS (армійська тактична ракетна система).
Занепокоєння щодо дальності польоту також частково пояснює небажання США постачати Україні сучасні винищувачі, такі як F-16. Завдяки ефективності наземної мережі протиповітряної оборони України — комбінації зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) радянських часів і західного обладнання — російські літаки здебільшого були змушені здійснювати свої атаки на Україну з власного повітряного простору.
Хоча це значною мірою обмежило їхні операції на сході України, вони поповнили свій арсенал іранськими безпілотниками-"камікадзе" з більшою дальністю польоту, щоб цілити по Києву, що вони і зробили вперше в жовтні, пошкодивши енергетичну інфраструктуру і вбивши кількох цивільних осіб.
Передача Україні винищувачів F-16 в умовах тих же обмежень, що і попередніх поставок, мало що дасть для подолання російської повітряної загрози. Ракети класу "повітря-повітря" діють на великих відстанях і за межами візуальної видимості. Російські літаки МіГ-31 і Су-57, оснащені гіперзвуковими ракетами великої дальності Р37М, вражали українські літаки на відстані понад 200 км з безпечного російського повітряного простору.
Постачання Україні винищувачів F-16 або інших західних літаків без надання Києву повноважень збивати ворожі літаки над росією лише продемонструвало б односторонній характер нинішніх обмежень, в умовах яких ведеться боротьба в цьому конфлікті — обмежень, які явно вигідні російським агресорам.
Нерівні умови гри
Сьогодні росія може здійснювати акти варварства з власної території, в той час як її літаки та їхні операційні бази фактично захищені від ударів та перехоплень. За цих обмежень, поки Україна страждає і горить, російська територія є притулком. Враховуючи, що наслідки війни відчуваються однобічно, недивно, що росія все ще вірить у свою перемогу.
Найголовніше, що ці обмеження ускладнюють уявлення про те, як Україна може витіснити російських окупантів зі своєї території, якщо їй не дозволять використовувати обладнання, що постачається із Заходу.
Ці обмеження частково пояснюють, чому лінії бойових дій цього конфлікту нагадують окопи часів Першої світової війни, і чому війна стала статичною і затяжною. Більшість бойових дій до цього часу обмежувалися артилерійською дальністю. Бої на короткій дистанції також дають перевагу тій стороні, яка може зібрати найбільше людей і техніки для наступу, до чого росія готувалася впродовж зимових місяців.
Прохання України про надання основних бойових танків і бойових броньованих машин свідчить про необхідність мати можливість маневрувати і вести війну на своїх умовах. Здатність воювати на більшій відстані, використовуючи більшу кількість далекобійної артилерії, також дозволила б призупинити російський наступ у глибині, атакуючи бази постачання і командні центри.
Це також дозволило б Україні перерізати сухопутний міст між Кримом і Ростовською областю росії без необхідності відвойовувати всю свою територію аж до моря. Відсікання Криму в такий спосіб стало б потужним контрударом російським зусиллям із вторгнення на решту території Донбасу. Ізоляція Криму позбавила б російські війська можливості поповнювати запаси і стала б прелюдією до наступу.
Рішення Вашингтона надати Україні наземні бомби малого діаметру в рамках нового пакетуа допомоги на суму 2,17 мільярда доларів США, оголошеного адміністрацією Байдена цього місяця, свідчить про усвідомлення необхідності військових систем більшої дальності. Ці боєприпаси мають радіус дії 95 миль (близько 152 км), що вдвічі перевищує радіус дії систем, які надаються зараз.
Але навряд чи вони будуть доступні вчасно до потенційно вирішальних боїв навесні 2023 року. Для того, щоб притупити російський наступ і переконати путіна в тому, що він не може досягти своїх стратегічних цілей, необхідно або поставити в Україну боєприпаси більшої дальності в достатній кількості, або переглянути обмеження, за яких Захід вимагає від України вести цю війну.
Девід Гастінґс Данн, професор міжнародної політики на кафедрі політології та міжнародних досліджень Бірмінгемського університету
Фото: defense.gov
Читайте Новини.LIVE!
