Історія довжиною у 33 роки — як в Україні з'явилася Національна гвардія
Поділитися
26 березня в Україні відзначають День Національної гвардії України. Та до 2000 року це свято займало в календарі інший день — і було присвячене іншій Нацгвардії, найпершій українській силовій структурі. Про Національну гвардію України, створену ще до міжнародного визнання нашої держави — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.
Республіканська гвардія
Історія першої української Національної гвардії розпочалася відразу після проголошення Верховної Ради Української РСР незалежності нашої держави. Це була термінова необхідність — бо у новопроголошеної незалежної країни не було своїх військових формувань та силових структур. Усі підрозділи радянської армії, міліція та структури Комітету держбезпеки підпорядковувалися союзному уряду в Москві.
Тому уже 30 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України (головний державний орган в нашій державі на той момент) ухвалила указ №1465-XII, підписаний головою ВР Леонідом Кравчуком. Цей указ наголошував на тому, що усі військові частини армії СРСР, які перебувають на території України, підпорядковуються безпосередньо українській владі.
Саме на їхній базі була створена перша власне українська військова структура. Вона отримала назву "Республіканська гвардія України". Певний час Республіканська гвардія не мала командувача (та і фактично іще не існувала). Тільки 22 жовтня першим очільником майбутньої Нацгвардії став колишній командир Дніпропетровської дивізії внутрішніх військ, полковник Володимир Кухарець. Він був не тільки першим керівником НГУ, а і керував нею найдовше — аж до 1995 року.
З чого складалася перша Нацгвардія
З початку 1992 року, після референдуму про незалежність та масового міжнародного визнання України Національна гвардія почала формуватися уже як повноцінна бойова структура. 5 січня 16 671 військовослужбовець, який був зарахований до складу НГУ, склав присягу на вірність України.
Деякі частини, які склали Національну гвардію, були створені з нуля. А інші стали переформатованими з’єднаннями внутрішніх військ та підрозділами МВС, так званими "спеціальними моторизованими частинами міліції".
1-ша дивізія була створена, звісно ж, у столиці, тому отримала назву Київської. Підрозділи цієї дивізії базувалися не тільки у столиці, а і у сусідньому Житомирі. Усього було створено сім дивізій НГУ:
- 1-ша — Київська;
- 2-га — Східна (Харків);
- 3-тя — Південна (Одеса);
- 4-та — Північна (Донецьк);
- 5-та — Західна (Львів);
- 6-та — Східна (Чугуїв);
- 7-ма — Кримська (Сімферополь).
Перші завдання, перші герої
Уже у перший рік свого існування Національна гвардія України зайнялася серйозним справами. Головною проблемою молодої Української держави у той момент став кордон з Ресублікою Молдова, який на той момент фактично був відсутній (через те, що до 1991 року це була лише адміністративна межа між двома союзними республіками).
У Молдові в той час розпочалася справжня війна між офіційною владою та проросійськими сепаратистами із так званого "Придністров’я". Для того, аби війна не перекинулася на територію України, на кордон з "Придністров’ям" у Одеську область були перекинуті підрозділи відразу трьох дивізій Нацгвардії (а також 93-ї мотострілецької дивізії, яка уже на місці передала НГУ свою бойову техніку).
У наступні роки Національна гвардія регулярно працювала на цьому напрямку. Іноді доводилося робити це з ризиком для життя. Так, майор Запорізького полку НГУ Володимир Ігнатьєв у липні 1992 року ціною власного життя знешкодив громадянина Республіки Казахстан, який воював на боці придністровських сепаратистів.
Політичні ігри і розформування Нацгвардії
Другий президент України Леонід Кучма невдовзі після перемоги на виборах, уже в січні 1995 року видав указ про передачу на баланс Міністерства внутрішніх справ частини підрозділів Національної гвардії.
Причиною такого кроку стало те, що ці підрозділи (які розташовувалися в основному на Сході) продовжували виконувати свої попередні, фактично міліцейські обов’язки. Тодішній очільник НГУ уже, генерал-лейтенант НГУ Кухарець протестував проти такого рішення — але звільнити його Кучма не міг, бо призначала військового на посаду Верховна Рада.
Тільки у жовтні 1995 року Леонід Кучма повністю підпорядковував собі Національну гвардію, зробивши це на підставі того, що він, як Президент, є Верховним головнокомандувачем. Після цього Кухарця відразу зняли, а на його місці опинився генерал-лейтенант Олександр Кузьмук, який пізніше очолить Міністерство оборони.
Припинила своє існування перша українська Національна гвардія в кінці 90-х. Кучма тоді вирішив, що НГУ дублює функції інших структур — силових та військових, тому у грудні 1999-го своїм указом передав підрозділи Нацгвардії до інших військових формувань. А 11 січня 2000-го закон "Про розформування Національної гвардії України" ухвалила прокучмівська Верховна Рада.
2008-го третій президент України Віктор Ющенко намагався відродити НГУ, але його законопроєкт відхилили, посилаючись на 17-ту статтю Конституції. І тільки у березні 2014-го, коли уже розпочалася російсько-українська війна, парламент дослухався до аргументів в.о. президента Олександра Турчинова — й ухвалив закон про Національну гвардію України. З тих пір і до сьогодні нацгвардійці, як і на початку 90-х, беруть найактивнішу участь у обороні нашої держави.
А до складу ЗСУ мобілізовують колишніх членів першої Національної гвардії, яка створювалася на початку історії незалежної України. І вони також боронять свою землю від російських окупантів, віддаючи свої життя за батьківщину.
Читайте Новини.LIVE!
