Скандальний 8271: чи варто суворо судити солдата

Війна — скандалам не перешкода. І минулий тиждень довів це. Адже 13 грудня у Верховній Раді України переважною більшістю голосів народних обранців був ухвалений і направлений на підпис Президенту законопроєкт №8271. Він передбачає посилення покарання військовослужбовцям за низку проступків і правопорушень в умовах воєнного стану.

Наскільки на часі виявилося ухвалення цього нормативного акту Новини.LIVE розбиралося разом з експертами.

Під один гребінець

Відповідно до пояснювальної записки, ухвалений законопроєкт пропонує внесення змін до статей 69 та 75 Кримінального кодексу України щодо "виключення можливості призначення більш м'якого покарання військовослужбовцям, ніж передбачено законом та звільнення від відбування покарання з випробуванням".

Жорстко карати насамперед пропонується за дезертирство, самовільне залишення бійцем військової частини або місця служби тощо.

Разом з цим пропонується підвищити рівень покарання за вчинення військовими адмінпорушень.

Водночас нормативний акт передбачає надання Військовій службі правопорядку повноважень огляду військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння з використанням технічних засобів та тестів.

На думку аналітика руху ЧЕСНО Вікторії Олійник, ухвалений нардепами законопроєкт суттєво обмежує право військових на судовий захист.

"Тепер судова практика буде одностайна — усім військовим реальні й великі строки. І тим, хто самовільно залишив місце служби, бо перебував у стані алкогольного сп'яніння, і тим, хто за станом здоров'я дійсно не зміг вчасно прибути на службу", — переконана Олійник.

При цьому вона не виключає, що у разі візування ухваленого законопроєкту главою держави, судді не будуть враховувати всі обставини справи, коли виноситимуть ухвали у справах про військові правопорушення. А судова практика буде одностайною — усім військовим реальні й великі строки. І тим, хто самовільно залишив місце служби, бо перебував у стані алкогольного сп'яніння, і тим, хто за станом здоров'я дійсно не зміг вчасно прибути на службу.

Варто зазначити, що після ухвалення парламентаріями цих змін, на сайті Президента з'явилася петиція з вимогою ветувати злощасний законопроєкт. Як результат, лише за добу цей заклик отримав на підтримку понад 25 000 голосів.

Генерали — "за"

Армія тримається на дисципліні. Ця аксіома відома всім і оскарженню не підлягає. Її ж дотримується і Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, який у своєму крайньому відеозверненні у соцмережі підтримав ініціативних нардепів.

"Я підтримую відповідні зміни до законодавства, ухвалені Верховною Радою України, і прошу Президента підписати закон. Моя думка чітко віддзеркалює позицію командирів угруповань та військових частин, які вимагали системного вирішення цього комплексу питань", — сказав Залужний.

Посилення відповідальності за самовільне залишення військової частини чи місця служби, дезертирство, самовільне залишення поля бою або відмову діяти зброєю, непокору і невиконання бойових наказів продиктовано суворими реаліями сьогодення.

"Оголені ділянки фронту змушені закривати собою інші військовослужбовці, що призводить до збільшення втрат особового складу, територій та мирних людей на них", — наголосив Залужний.

При цьому він підкреслив, що "втрачені позиції доводиться відновлювати штурмовими діями дуже дорогою ціною", що не повинно бути.

З позицією Головнокомандувача згоден і колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

"Крок однозначно потрібний. Ми не вводимо стан війни тільки тому, що це буде мати наслідки для міжнародної допомоги нам. Але, по суті, у нас — війна. А у стані війни має автоматично вводитися міра покарання — смертна кара. Але зараз йдеться лише про посилення відповідальності", — сказав генерал.

Війна, пояснив він, — це дуже великий іспит для людини. А люди різні, і по-різному поводяться. Це стосується і військових, і цивільних.

У контексті цього Романенко нагадав, що наш противник ввів суворі заходи, зокрема, посиливши своє законодавство. До того ж він проводить показові розстріли з залишення військовим частини, дезертирство, за невиконання наказів.

"Я вже мовчу про те, що робить Пригожин з кувалдою. І в жодному разі не закликаю до подібного, але напруження дуже велике. І для того, щоб все чітко виконувалося, хоча методика ця нам не притаманна, людина стоятиме перед вибором і реалізовуватиме його", — зазначив експосадовець Генштабу.

На початку війни з дисципліною проблем було більше

Звичайно не можна сказати, що в ЗСУ всі святі. Адже до армійських лав, як і в будь-які інші мілітарні структури, приходять люди з "цивілки". А вони — дуже різні і за характером, і за вчинками.

"Є багато випадків, коли люди на емоціях приймають патріотичне рішення служити, захищати, а потім стикаються з реальністю і починають масово порушувати закони. Це ми бачили в перші місяці війни в багатьох військових частинах десятки випадків, коли люди з різних причин самовільно залишали частини, отримуючи при цьому від держави кошти, виплати. Хтось говорить, що дружина заборонила, бо розлучиться, хтось ще щось знаходить", — сказав правозахисник Руслан Чорнолуцький.

На його переконання, те законодавство, яке використовувалося до початку війни щодо військових правопорушень, не адаптовано до реалій.

"Тому ті зміни, які зараз приймають, вони відрегулюють проходження військової служби на користь підвищення дисципліни. Я вважаю, що це треба робити, і ці зміни повинні працювати... Я думаю, що це доцільно", — констатував правозахисник.

Відповідальність не має бути вибірковою

Більшість пересічних громадян вкрай категорично сприйняли цей законопроєкт. З іншого боку, ми бачимо, наскільки лобіює його вище військово-політичне керівництво нашої країни.

"І на це є причини", — зазначив колишній спікер Генштабу ЗСУ, капітан І рангу Військово-морських сил України Владислав Селезньов.

Звичайно, наголосив він, армія має регламентувати дії і відповідальність за бездіяльність. Це важливо. Коли ці вимоги будуть трансформовані у законодавство, то однаково мають діяти як до рядового складу, так і до командного.

За словами Селезньова, під розбір кожного окремого випадку треба враховувати безліч факторів, які призвели до негативної розв'язки.

"Часто-густо питання відповідальності пов'язано із забезпеченням наших Сил оборони. Вимагати всупереч належному забезпеченню виконання наказу — це питання. До того ж ми знаємо, що в дисциплінарному статуті є абсолютно чітка опція: злочинний наказ військовослужбовець має право не виконувати та доповідати про це старшому командиру", — сказав експосадовець ГШ. Тобто, додав він, є питання щодо застосування норм законодавства — необхідно, щоб воно було адекватним та рівним в застосуванні до всіх.

Час диктує покарання

Якщо людина робить вибір на вчинок, вона має усвідомлювати про його наслідки та відповідальність. Особливо — у воєнні часи.

На думку військового експерта Дмитра Снєгирьова, посилення відповідальності для військових за вчинки є доречним.

"Це доречно. Але мовиться не стільки щодо застосування покарання, а більше про інформаційну складову стосовно цього. Давайте відверто говорити, що інформація про те, що людина могла внести заставу в 30% від грошового забезпечення, це — реальність. І в умовах війни це явище має місце. І йдеться не лише про дезертирство, а про виконання розпоряджень", — скзав Снєгирьов.

Йде війна, продовжив він, і людина, яка дала згоду (захищати. — Ред.), має усвідомлювати і свій вибір, і свою відповідальність, і наслідки.

Безумовно, за кожний злочин має бути покарання. Бо в іншому випадку безкарність породжує вседозволеність. Однак, як показує життя, те, що буває законним, не завжди є справедливим. А те, що буває справедливим, не завжди є законним. А треба, щоб було і законно, і справедливо.

Фото: 93-тя ОМБр Холодний Яр / Facebook