Хочемо поховати з почестями: сім'я спецпризначенця КОРД благає повернути його тіло з полону
Поділитися
Родина українського військового, який перебував у російському полоні, намагається повернути з окупованої Донеччини його тіло. Микола Самойленко досі перебуває у списках на обмін як живий, але командир повідомив сім’ї, що хлопця поховали в окупації.
Тепер його брат Олександр Самойленко намагається повернути додому тіло, аби поховати військового з почестями. Свою історію болю він ексклюзивно розповів для Новини.LIVE.
Військовий спецрозділу КОРД
З самого дитинства Микола мріяв стати спецпризначенцем, тому готувався морально і фізично до майбутньої роботи. Після школи вивчився на поліцейського та два роки пропрацював у райвідділку.
"Після роботи він одягав на плечі рюкзак з камінням і біг 15 км, готувався до здачі нормативів... Він це робив в будь-яку погоду, в будь-яку пору року... І ось нарешті його мрія здійснилася, він вступив до загону спеціального призначення КОРД міста Маріуполь! В цей момент він був по-справжньому щасливим", — розповів його брат.
У перший день повномасштабного вторгнення обоє братів перебували у Києві. Микола провів брату короткий інструктаж, як поводитися у війну, залишив йому деякі речі, а сам всіма правдами і неправдами поїхав у Маріуполь.
"Обняв мене, посміхнувся та сказав, що все буде добре. Як же він тоді помилявся... Другого березня Микола і ще два його товариші, виконуючи бойове завдання, потрапили у ворожу засідку, і їх взяли в полон", — розповів Олександр.
Перебування в полоні
За словами брата, Микола потрапив у полон, коли супроводжував колону з цивільними, яку намагалися вивести з Маріуполя. Про це родині розповіли друзі військового. Потім це підтвердив і його командир, з яким зв’язалася родина.
Аби дізнатися про стан брата та побачити його у списках на обмін, Олександр стукав у всі двері — звертався в Червоний Хрест, в СБУ, в координаційний штаб, до уповноваженої ВР у справах людини, спілкувалися з Іриною Верещук, з Департаментом ГУР. Сьогодні чоловік жаліється, що попри рік війни та сотні військовополонених, для їхніх рідних ніхто не створив механізму, як діяти, куди телефонувати, від кого отримувати інформацію.
"Всі нам казали — не переживайте, він у полоні, його повернуть, і він у списках є", — згадав брат.
Кілька разів Микола телефонував з полону. Сказав, що на нього відкрили кримінальну справу й обвинувачують в участі в терористичному угрупованні. Він перебував у донецькому СІЗО. Тоді повідомляв, що з ним все добре — годують, не б'ють.
"Його командир подзвонив 28 лютого і сказав, що брат загинув. Вже 1 березня ми разом з ним приїхали до батьків в Донецьку область і розповіли їм. Зараз я у 80 км від Донецька і хочу забрати тіло брата", — додав Олександр.
Боротьба за тіло
Офіційної інформації від сторони ворога про смерть Олександра немає. Командир хлопця дізнався це з особистих джерел і порадив родині чекати деокупації, а потім забирати, ймовірно, вже поховане тіло українського військового.
"Мене цей варіант взагалі не влаштовує. Я хочу з почестями поховати рідного брата. Він заслуговує бути похований на рідній землі. Я хочу, щоб матері було де поплакати, поставити йому пам'ятник. А не так, що він десь і якось похований", — з розпачем додав брат загиблого.
Читайте Новини.LIVE!
