Кращі за Javellin. Чи не запізно Україна збільшує виробництво "Стугни-П"

ПТРК Стугна, переваги над  Javelin, збільшення виробництва
Український ПТРК "Стугна-П". Фото: "АрміяInform"

Український протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П" уже став легендою російсько-української війни. Саме з цієї зброї був знищений перший на території Київської області російський танк. Але чи не запізно вітчизняний військово-промисловий комплекс збільшує темпи випуску цього виду зброї — поговоримо у сьогоднішньому матеріалі.

Легендарна "Стугна-П": плюси і мінуси

Про протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П" широкі маси українського суспільства дізналися уже після початку повномасштабної російсько-української війни. Тоді, на початку вторгнення, саме з цієї вітчизняної зброї був підбитий перший на території Київської області російський танк. Через це "Стугна" навіть потрапила до Національного військово-історичного музею України.

Читайте також:

Але головне в цьому виді зброї, розробленої в Україні, була не ця пафосна історія, а те, що "Стугни" знищували бронетехніку країни-агресора нарівні із американськими Javelin та шведсько-британськими NLAW. Причому в багатьох аспектах українські ПТРК нічим не поступаються, а навіть і переважають західні зразки. Так, максимальна вогнева дальність "Стугни-П" сягає 4,5 км, тоді як у Javelin — лише до 3 кілометрів.

Втім, у американської техніки є свої переваги. Так, українська "Стугна-П" працює з лазерним наведенням на ціль, коли ракету по суті треба вести на ціль увесь час до влучання — а ПТРК Javelin працюють за принципом "вистрілив і забув", тобто після того, як система наведення ракети захоплює ціль, оператор комплексу може зосередитися уже на наступній цілі.

Крім того, "Джавеліни" уміють робити "гірку", перед ціллю злітаючи угору і влучаючи не в лоб танку, де броня зазвичай найпотужніша, а згори, що закінчується для ворожої техніки навіть відривом башти із відповідними наслідками для усього екіпажу.

Навіщо українцям своя зброя

Втім, попри переваги західної техніки, Збройним силам України потрібні і вітчизняні зразки. Військовий експерт, колишній заступник начальника Генерального штабу Ігор Романенко, до якого Новини.LIVE звернулися за коментарем, зазначив, що українська зброя надає дуже важливу перевагу в умовах контрнаступу і звільнення своєї території, а також потенційного завершення війни.

Ця перевага — незалежність від західних партнерів. При тому, що Захід посилено допомагає українській армії із озброєнням, ЗСУ отримують певні обмеження щодо використання — зокрема, країни НАТО не хочуть, аби їхня військова техніка, їхні ракети та снаряди били по території Російської Федерації, аби не спровокувати військовий конфлікт із РФ. До цього можна ставитися по-різному, але така вимога є, і ми до неї маємо дослухатися.

А раніше західні країни не хотіли навіть передавати Україні зброю, бо вважалося, що уже сам цей факт вплине на Росію настільки, що вона розпочне війну і проти них самих. Як показали 1,5 року повномасштабної війни, ці побоювання виявилися марними — але вони є, і на них неможливо не зважати.

Для зброї ж, яка вироблена в Україні, — жодних обмежень немає і не може бути. Невипадково ті ракетні удари, які були завдані по території Росії, зокрема, по Таганрогу — це навіть Росія визнала, — виявилися справою "рук" старих радянських комплексів С-200, які в Україні успішно модернізували і осучаснили.

Тому потрібні і власні дрони, і українські ПТРК, і вітчизняні артилерія та бронетехніка, і виготовлені на наших заводах системи протиповітряної оборони. Максимальна незалежність у питанні наявності та використання зброї — це один із ключових факторів успіху у війні. Просто уявіть собі, що усю ту техніку, яку Сили оборони України мають зараз, вони мали б на початку вторгнення. Наскільки інакше б розвивалася війна…

Чи не запізно активізувалися зі "Стугною-П"

До написання цієї статті нас підштовхнула заява міністра із питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна. Він заявив, що в липні 2023 року український ВПК випустив учетверо більше ПТРК "Стугна-П", ніж у січні — і темпи ці промисловість не планує знижувати.

Цей крок є однозначно правильним, але його треба було зробити не зараз, а кілька (якщо не "багато") років тому. Ігор Романенко зазначив, коментуючи цю подію, що Україна запізнилася не тільки зі "Стугною", а і взагалі з роботою над власним безпековим комплексом.

Саме цей, м'яко охарактеризований Романенком (який з 2006 по 2010 роки займав посаду заступника начальника Генерального штабу ЗСУ) як "пацифістський", підхід політичного керівництва України у період до 2014 року і обернувся тими проблемами, які ми намагаємося виправити досі.

"Стугну", як і дрони, як і іншу військову техніку ("Богдани", "Сапсани"), український військово-промисловий комплекс мав почати випускати ще до початку російько-української війни. Тоді б Збройні сили не залежали настільки сильно від західної громадської думки, яка в перспективі може змінитися на відверто антиукраїнську — що обернеться проблемами з постачанням необхідної для якісного опору агресору зброї. І тоді Україна залишиться із російськими окупантами сам на сам. Саме в цей момент ми згадаємо про запізнення (чи взагалі відмову) із розвитком власних військових проєктів. Зокрема, і легендарної "Стугни-П", яка захистила Київ навесні 2022 року.