Начальник Російського добровольчого корпусу Олександр Фортуна — велике інтервʼю

Російський добровольчий корпус воює на боці України та має на меті ліквідувати російську політичну систему. При цьому фінансування корпусу здійснюється з благодійних внесків.

Про деталі операцій,на території Росії, хороших рускіх, західну зброю і не тільки спеціально для Новини.LIVE розповів Олександр Фортуна — начальник штабу Російського добровольчого корпусу (РДК).

— Я почну зі свіжої інформації, яка надійшла сьогодні із Краснодарського краю. Повідомляють про пожежу на нафтобазі. Поки що причини НП не повідомляються, але раніше Краснодарський край часто атакували безпілотники, як і інші нафтобази та стратегічні об'єкти на території РФ. Чи має РДК відношення до атак безпілотників?

— Ну, давайте так дамо відповідь на це запитання. Є частина певних операцій, де ми маємо відношення, є частина, де ми не маємо відношення, і мені там складно коментувати, хто саме цим займається. Але є певні операції в РФ, пов'язані з різноманітними диверсіями, де РДК, звісно ж, має відношення.

— Як ви визначаєте вашу найголовнішу місію саме на території Росії?

— Ми вже раніше говорили — тут є поділ на військові цілі, і є поділ на певні політичні цілі. Якщо ми говоримо про якісь військові цілі, то головними є стягування військ Російської Федерації з різних ділянок фронту на захист кордону — це перше.

Друге — це такий маленький, але впевнений перший крок до створення демілітаризованої зони на кордоні. Тобто військові глобально дві мети.

Якщо ми говоримо про політичні цілі, то тут у нас нічого не змінюється. Ми, як і раніше, намагаємося показати громадянам Росії — тим більше тим громадянам, які живуть у прикордонних регіонах — що чинна державна влада їх ніяк не захищає, ніяк не бажає займатися якимись їхніми питаннями, проблемами і так далі.

І що всі ці люди, свого часу обравши цю владу, вони проміняли свою свободу на дуже сумнівні якісь і уявні речі — добробут, стабільність, захищеність, яких за фактом немає.

— Російська пропаганда подає вас як диверсійну групу, сформовану ЗСУ. Як тут перебити цю пропаганду російську?

— Тут є два моменти, які на поверхні лежать. По-перше, якщо ми простежимо весь шлях військ РФ, коли вони заходили до Київської області, Харківської області. Ось на початок війни, якщо ми відкотимося, подивимося, як це все виглядало, — ми побачимо величезну кількість руйнувань, ми побачимо величезну кількість жертв серед мирного населення. Якщо ми подивимося на нашу діяльність, то ми цього не побачимо.

Друге: нам в офіційні соцмережі, в чат-бот при кожній подібній операції починає писати величезна кількість людей, які хочуть нам допомагати, сприяти.

У тому числі є люди, які у прикордонних селах мешкають та пишуть: "Ми просимо вас організувати нам гуманітарний коридор на територію України". Якщо ми мали можливість, ми це організовували.

За великим рахунком, будь-яка людина, яка має якесь критичне мислення, може просто зіставити ці факти і подивитися, як діяли ми, і як діяла армія РФ — і їй стане очевидно.

Ну, звісно, є люди, які вірять російській пропаганді. Але ті люди, які безоглядно вірять російській пропаганді, на мою думку, їх складно буде в чомусь переконати взагалі в принципі.

— Наше суспільство поляризує — що є хороші росіяни, і що їх немає, і їх треба ліквідувати. Як парирувати це?

— Тут є один дуже важливий момент, фундамент, на якому все це тримається, і багато людей його не вловлюють. Уся ця історія про хороших рускіх, поганих рускіх, там ще якихось рускіх — це насправді суто російський наратив. І ті люди, які в цій системі координат намагаються міркувати про хороших і поганих росіян, вони грають насамперед на руку Росії.

Тобто цей наратив, він був дуже популярний на самому початку війни, потім його підхопила ліберальна опозиція, яка виїхала з Росії і десь там перебуває на території країн Євросоюзу, і вони розповідають про те, що є хороші росіяни, є погані росіяни, є ще якісь росіяни.

Я вам можу відповідально заявити як людина, яка більшу частину часу на фронті проводить, що ті люди, які безпосередньо воюють, які перебувають на фронті, які займаються війною, вони не міркують такими категоріями — це все стосується міркувань тих людей, які сидять удома на затишному дивані, слухають різних експертів — військових, політичних тощо — і вони не розуміють суті ситуації.

Абсолютно не має значення, хороший ти росіянин, поганий ти росіянин — якщо ти є людиною, яка взяла до рук зброю і стала на захист України, то яка різниця, який ти росіянин — хороший, поганий чи ще якийсь. Ти зараз захищаєш цю країну, і ти готовий віддати найдорожче, що в тебе є — своє здоров'я і своє життя.

 

І якщо ти ще й доброволець, то взагалі жодних питань не має бути. Ти не йдеш за грошима і ти не йдеш за документами — ти йдеш добровільно, тебе ніхто туди не тягне за руки, за ноги воювати. Ти прийшов туди, виходячи з якихось своїх ідеалістичних міркувань, для того, щоб захистити Україну від Росії.

Я міг на самому початку війни забрати дружину, родичів, закрити будинок на ключ, поїхати на західну Україну, потім я міг виїхати до Румунії, Молдови і спокійно там сидіти, але я цього не зробив. Хоча я є громадянином Російської Федерації зараз. Про яких хороших і поганих росіян ми можемо розмовляти в цьому контексті?

— Багато експертів кажуть, що ваша діяльність завдає більше шкоди, зокрема репутаційної, для України. Зокрема з використанням західної зброї. Чи дійсно у вас була західна зброя, яка передавалася для ЗСУ, і, якщо була, то хто вам дав індульгенцію на використання цієї зброї на території РФ?

— Тут знову ми стикаємося із ситуацією, коли люди, які не мають відношення до війни, починають будувати мільйон різних конспірологічних теорій якихось незрозумілих. Тут є дуже прості та зрозумілі речі.

По-перше, будь-яку зброю, в тому числі західну, але не військову, а цивільну, можна купити в будь-якому магазині зброї України.

— А важке озброєння?

— Важке озброєння ми не використовуємо західного зразка. У нас все важке озброєння радянського зразка.

Тепер я можу розповісти вам історію одну дуже показову, яка відносно нещодавно відбулася на умовно Запорізько-Донецькому напрямку, коли ЗСУ здійснили штурм позицій, зайняли ворожі позиції, і почали збирати зброю, яку там покидали росіяни. І там було знайдено, зокрема, бельгійські кулемети, які колись військовослужбовці армії РФ захопили, штурмуючи українські позиції.

І ось ця зброя — вона там із рук до рук переходить. І така ситуація на фронті, тим більше на тих ділянках, де є динамічні дії, постійно, перехід позицій із рук до рук, вона повсюдна.

Таке просто існує. І люди, які мають до війни безпосереднє відношення, це все чудово розуміють. Ті люди, які не мають до війни відношення – для них це все виглядає трохи дивно.

— Як ви вважаєте, навіщо деякі українські політики, чиновники, як ви зазначили, диванні військові експерти, навмисно псують вашу репутацію чи сумніваються у вашій діяльності?

— Це звичайний хайп. І він є двостороннім. Є люди, які нас дуже хвалять і намагаються бути нашими великими друзями і на цій хвилі заробити на цьому свої політичні очки, репутаційні очки тощо.

І є люди, які нас засуджують і теж намагаються заробити певні очки. От і все.

— Ви знайомі з Кирилом Будановим особисто?

— Ні.

— Чи співпрацюєте з ГУР?

— Ні.

— Я просто намагаюся зрозуміти, чи має РДК на території України якусь підпорядкованість військово-політичному керівництву нашої країни?

— У нас, ясна річ, є певні взаємини з військово-політичним керівництвом України, але ми їх не озвучуємо.

— Тобто це не ГУР, чи це Генштаб, чи це секрет?

— Наступне питання.

— Розумію вас. А тепер, щоб громадяни розуміли все-таки — у вас військова організація чи все ж таки військово-політична?

— Тут треба розуміти просто, що таке Російський добровольчий корпус на сьогоднішні. З дуже такого невеликого військового підрозділу РДК перетворився на досить велику військово-політичну платформу.

Ми маємо військовий блок умовно і політичний блок умовно. Військові цілі, вони абсолютно прозорі та зрозумілі – це участь у війні на користь України. Це найперше і найголовніше.

І є політична складова, яка є дуже простою. Ми ставимо за мету повний демонтаж існуючої державної влади Російської Федерації як системи.

— Дуже багато російських лібералів хочуть очолити ваш рух і метафорично на ваших спинах заїхати до Кремля. У вас є якийсь політик, який очолює ваш рух, чи поки що це все не централізовано?

— Російський добровольчий корпус був заснований Денисом Капустіним, він же Денис Вайтрекс, він є його першим командиром і єдиним на сьогоднішній момент. І він уже є обличчям РДК, з політичної точки зору зокрема.

— Як ви далі бачите свій шлях до мети? Це виключно військовий шлях чи політичний?

— На сьогоднішній день політичні цілі — вони другорядні. Першорядні — військові цілі. Тому що в Росії, глобально, якщо ми подивимося на країну, на суспільство, запиту на зміни поки немає. Він лише починає зароджуватися.

Усіх, хто там мешкає, поточна ситуація влаштовує. Тим більше тих, хто живе в регіонах, які досить далеко від воєнних дій — у їхньому житті особливо нічого не змінюється. Запиту на зміни серед мешканців РФ немає — ми намагаємось створити цей запит.

На теперішній момент його можна створити виключно військовим шляхом і шляхом таких невеликих політичних операцій.

— Станом на сьогодні, в яких населених пунктах Білгородської області вдалося закріпитись? Як далеко вдалося зайти та як реагує мирне населення?

— Населені пункти я, мабуть, не називатиму. Давайте скажемо так, що нам вдалося просунутися до Шебекіно. Називати я не буду, тому що операція на сьогоднішні продовжується.

Щодо місцевих мешканців. Принаймні в останній операції місцевих жителів практично не було, населення заздалегідь виїхало спочатку до Шебекіно, а потім до Білгорода, наскільки я знаю.

Але була певна кількість людей, які хотіли виїхати на територію України. Ми організували їм гуманітарні коридори – вони виїхали.

— Який опір чинить вам російська армія і які у вас втрати?

— Щодо оборони з погляду РФ — там усе досить стандартно. Вони наслідують свою чинну військову доктрину, відповідно до якої у них перша лінія оборони — це терміновики та мобілізовані з мінімумом якогось озброєння, з мінімумом боєкомплектів.

Тобто там на першій лінії оборони сидять ті, кого взагалі не шкода. Далі йде друга лінія оборони, де сидять вже зазвичай мотострілки або десант — це вже більш-менш щось виразне, є техніка. І далі вже третя, четверта лінія — там уже сидять різні спецвійська і таке інше.

Тому опір був, але він був досить слабкий.

Втрати з боку РДК є, але вони невеликі, і ми згодом офіційно озвучимо, оскільки операція ще триває.

— Щодо полонених. Ви даєте їм вибір — або обмін, або вступ до лав РДК. А чи не боїтеся ви репутаційних втрат, коли берете до своїх лав представника ПВК Вагнер, колишнього зека, як от Владислав Ізмайлов?

— По-перше, ми не говоримо про те, що ми його взяли. Йшлося ж про пропозицію. Тобто людина сама виявила бажання, зараз вона проходитиме співбесіди, перевірки досить скрупульозні, тому що це не просто якась людина — це представник ПВК Вагнер, який досить довгий час воював на боці РФ.

Тут треба розуміти політичну складову цього ролика. Ми показали, зокрема, керівництву ПВК Вагнер, що в їхній компанії існує певний відсоток людей, які готові переходити на бік України, які не готові воювати за Росію, які не готові воювати в ПВК Вагнер.

Таке послання пану Пригожину.