Зброї багато, а потрібна — найкраща: ВСУ може зіштовхнутися з потребою в уніфікації озброєння

Відомо, що будь-яка війна потребує чималих ресурсів. Насамперед — ресурсів для виробництва озброєння, яким можна бити й перемогати агресора.

Так сталося, що Україна після вторгнення російської федерації у 2014 році була вимушена оборонятися тією зброєю, яка в неї залишилася в спадок від СРСР. Але запаси ці виявилися не безмежними. На щастя, західні країни-партнери наразі в певній мірі постачають озброєння, техніку і обладнання для того, щоб Україна змогла оборонятися і давати відсіч ворогу. В результаті зараз на фронті можна зустріти старий "Наган" і надсучасну снайперську зброю, не говорячи вже про інші види, типи та системи озброєння. З одного боку, таке різноманіття начебто і добре, а з іншого — з часом може створити певні проблеми.

Багато зброї — багато проблем?

За даними іноземних військових аналітиків, сьогодні Збройні Сили України успішно використовують на фронті проти російських окупантів чималу кількість різної зброї. Від радянської — до іноземної. Дослідження виявили, що лише артилерійської зброї в українських Сил спротиву налічується вже 14 різних видів.

На думку іноземців, такий арсенал з часом може призвести до виникнення певних проблем, з якими свого часу через таке саме різноманіття зіштовхнулися німецькі війська у Другій світовій війні. Для того, щоб уникнути потім "раптових" складнощів українській стороні доведеться привести свій арсенал до ладу. А саме уніфікувати, зробивши вибір на користь одних типів зброї та відмовившись від інших.

Що може статися

За словами військового експерта Дмитра Снєгирьова, сьогодні, зважаючи на те, що в України з озброєнням є великі проблеми й самотужки їх у найближчій перспективі ми навряд чи вирішимо, відмовлятися від того, що дають західні партнери, було б не розумно. Але ж...

"Надалі це може дещо ускладнити життя ЗСУ. Оскільки матеріально-технічна база хоча і потребує різноманіття засобів ураження, але разом з тим створює певні проблеми", — вважає Снєгирьов.

Проблеми ці, на його переконання, можуть торкнутися логістики, ремонту, постачання та наявності запчастин, їхньої взаємозамінності чи відсутності такої, навчання бойового та обслуговуючого персоналу, наявності, виробництва, постачання та взаємозамінності боєприпасів тощо.

Тобто, як наголосив Снєгирьов, система озброєння потребуватиме уніфікації, приведення до якихось одних і бажано сумісних типів зброї. При цьому — сучасних і якісних.

Чуже — добре, але своє — поруч

На переконання військового експерта, якщо брати перспективу переозброєння, зокрема, ракетних військ і артилерії, то питання щодо створення уніфікованої системи, переоснащення, та логістичної складової буде стояти гостро.

"Те, що ми прагнемо перейти, наприклад, в артилерії на 155-й НАТОвський стандартний калібр, добре, але може наразі створити певні проблеми. Я особисто підтримую ідею відродження вітчизняного ВПК", — зазначив Снєгирьов.

За його словами, дивно, що у нас 8 років війни з росією, а вітчизняний ВПК, який би мав стати локомотивом української економіки, демонструє, скажімо так, занепад.

Крім того, на сьогодні в державі вибудована абсолютно незрозуміла система, коли, наприклад, безпілотні системи — літальні та надводні апарати — ми замовляємо за кордоном.

"Або взяти ті ж самі артилерійські та ракетні системи. Нам надали їх багато, але ми маємо свої власні розробки: і "Богдана", і "Вільха", і "Грім", які фактично ще з середини 2010-х років мали б бути на озброєнні ЗСУ, але ракетна програма була згорнута незрозуміло для чого", — констатував Снєгирьов.

Між тим, пояснює він, "Грім" — якраз та система, яка б дозволяла уражати ворога на відстані до пів тисячі кілометрів, і Україні зараз не доводилося б випрошувати ракетні комплекси з дотичними характеристиками і можливостями.

Авіація має бути українська

Крім того, впевнений Снєгирьов, Україні треба буде робити акцент на розвиток вітчизняного бойового літакобудування.

Наприклад, за словами Снєгирьова, "Байрактар" — дуже сильно метеозалежний, розроблений для умов клімату Туреччини чи Азербайджану. А в українських погодних умовах цей безпілотник практично "сліпий". До того ж, у турецького БпЛА мінімальне бойове навантаження у порівнянні, наприклад, з вітчизняним "Соколом", розробка якого чомусь загальмувалася.

"Байрактар" — це виключно піарна тема, бо він повністю не знайшов свого практичного застосування в умовах України", — вважає експерт.

У контексті цього Снєгирьов нагадав про можливості Запорізького авіамоторобудівного заводу "Мотор Січ".

"Він же виробляє не лише двигуни для авіації, але й двигуни для крилатих ракет. І ми мали б можливість свою ракетну [галузь], в рамках відповідної програми, розвинути", — сказав Снєгирьов.

Отже, з часом так чи інакше йтиметься про уніфікацію озброєння. Звичайно, було б добре якби українська армія отримала вітчизняні зразки зброї, які відповідали б НАТОвським стандартам. Але навряд чи після такої жорстокої та нищівної війни, спираючись лише на власні розробки, Україна зможе обійтися без іноземної допомоги.

Фото: Anatolii Stepanov / AFP / Getty Images, Олег Переверзев / Новини.LIVE