Відведений удар: що виграє росія, сховавши свої літаки від ЗСУ

Минулий тиждень, можна сказати, став свого роду переломним для російської стратегічної авіації. Адже в Рязанській області на аеродромі Дягілєво раптово вибухнув бензовоз, пошкодивши щонайменше один ракетоносець Ту-22М3, споряджений надзвуковими ракетами Х-22, які призначалися для атаки на Україну. Наступною жертвою вибухів стали два стратегічні бомбардувальники Ту-95, розташовані на стоянці військового аеродрому "Енгельс-2" у Саратовській області. Третій вибух стався на військовому аеродромі під Курськом. Після цих "інцидентів" росіяни в авральному порядку вирішили перебазувати свої стратегічні літаки на інші аеродроми вглиб своєї території.

Якій це може дати ефект, Новини.LIVE розбиралися з військовим експертом Дмитром Снєгирьовим.

Скільки у росії великих літаків, і де вони переховуються

Відповідно до даних з відкритих джерел, так звані військово-космічні сили російської федерації налічують на теперішній час близько 60 стратегічних бомбардувальників Ту-95МС6 і Ту-95 МС16, 17 літаків Ту-160 і декілька десятків Ту-22М3.

Місцями базування Ту-95 є авіабази в населених пунктах "Енгельс-2" (Саратовська область), Українка (Амурська область) Актюбінськ (Астраханська область), Моздок (Північна, Осетія) і Дягілєво (Рязанська область).

Літаки Ту-160 донедавна також розквартировувалися на аеродромі "Енгельс-2".

Водночас місця прописки ракетоносців Ту-22М3 більш різноманітні за своєю географією. Зокрема, вони розміщені на аеродромах в населених пунктах Біла в Іркутській області, Веселе в окупованому Криму, Кневичі (Владивосток), Воздвиженка у Приморському краї, Катуніно під Архангельськом.

Також певна частина цих літаків базується в пмт Оленья Мурманської області, Дягілєво під Рязанью, Радянська Гавань в Хабаровському краї, Сільцях на Новгородщині та Шайківці під Калугою.

Варто зазначити, що далеко не всі аеродроми, які є в росії, здатні утримувати такі стратегічні ракетоносці.

Так, наприклад, авіабаза "Енгельс-2"  є ледь не єдиною, яка може обслуговувати бомбардувальники типу Ту-160. А він є дуже примхливою машиною, яка потребує пильної уваги до і після польоту.

Водночас для бомбардувальників типу Ту-95МС на європейській частині території росії ще можна знайти гідну авіабазу. Наприклад, у північних широтах — біля Мурманська чи Архангельська. Їх, як стверджують обізнані люди, саме туди з-під Саратова і відправили — подалі від зони досяжності українських безпілотників.

Що показали атаки по ворожих аеродромах

Мало чи багато нам вдалося вивести з ладу російських носіїв крилатих ракет — не важливо. У будь-якому випадку йдеться про так зване каскадне планування воєнних операцій з нашого боку для завдання ударів по критичній військовій інфраструктурі росіян. У цьому випадку ними є летовища, з яких по українській території та лінії зіткнення завдаються ракетно-бомбові удари. 

Якщо Україна поки що не здатна діставати з неба російські бомбардувальники, то тоді можна не давати їм можливості злітати.

Як запевняє Снєгирьов, завдання ударів по місцях скупчення авіації ворога є показником того, що Збройні сили України мають можливості здійснювати ураження цілей на відстані понад 200 кілометрів.

Тобто, пояснює експерт, паралельно з перемовинами з нашими західними партнерами щодо надання нам зброї дальнього радіуса дії ми самі шукаємо інші, власні можливості завдавати агресору шкоди.

Якщо говорити про український фронт, то варто зазначити, що раніше росіяни для завдання по нас авіаударів на Південному напрямку використовували аеродром у Чорнобаївці. Але із взяттям його під вогневий контроль ЗСУ ворог почав використовувати аеродром у Чаплинці. А після того, як і її українські Сили оборони взяли під приціл, перекинув свої літаки ще далі — до Криму, в Джанкой. Однак нещодавно авіабаза там так само потрапила в поле зору ЗСУ. Відповідно, у росіян постало питання передислокації вертолітного полку вглиб території Криму.

"Завдавання ударів по кримських аеродромах спростувало для росіян тезу, що вони недосяжні в Бельбеку чи Саках. Так само йдеться і про "раптові" вибухи на російських авіабазах під Енгельсом, Рязанню та Курськом", — констатував Снєгирьов.

Чим далі авіація, тим ближче втрати

Звичайно, передислокація врятує певним чином і на певний час російські літаки. Але, за законами буття, порожнина має бути заповнена. У нашому випадку — втратами росіян на фронті.

"Щодо можливості розосередження авіації, наприклад, з кримських аеродромів — мені цікаво, куди вони її переховуватимуть. Бо головним змістом авіанальотів є демонстрація їхньої можливості й підтримки наземних сил", — говорить Снєгирьов.

За його словами, якщо перебазування станеться на територію російської федерації, тоді погіршиться логістика окупаційної армії, а саме угруповань у Херсонській і Запорізькій областях. Оскільки саме з кримських летовищ здійснювалося вогневе прикриття тих підрозділів.

"Я не виключаю можливості передислокації авіації. Тим більше, що це вже увійшло в сталу тактику після атаки на аеродроми в Рязанській і Самарській областях. Але це негативно відіб'ється на вогневій підтримці військ безпосередньо на лінії зіткнення", — припустив військовий експерт.

Якість ракетних атак має погіршитися

Те, що росіяни прибрали подалі з очей свої ракетоносці, зрозуміло, добре. Але не треба цим себе особливо втішатися. Будемо відверті: враховуючи можливості ураження їхніх ракет, це мало що може змінити нам на користь. Якщо брати тактичні ударні можливості нашого нового секретного безпілотника, то це — тисяча кілометрів. А їхні крилаті ракети б'ють з відстані 2-2,5 тисячі кілометрів. Але і в кожній поганій новині присутні й свої "плюси".

Як наголошує Снєгирьов, розосередження ворожого авіаційного ударного крила дальньої дії в будь-якому разі погіршує виконання навіть тактичною авіацією нанесення ударів по наших об'єктах критичної інфраструктури. Це відбирає і більше часу на підготовку завдання, і на його виконання, і взагалі негативно впливає на управління ударними підрозділами.

При цьому варто наголосити, що передислокація авіації в першу чергу завдає чергового удару по політичному іміджу російської влади. Тобто цим визнається можливість української армії завдавати ударів безпосередньо по тилових об'єктах, які розташовані вглибині території країни-агресорки. І якщо раніше ворог відчував безкарність, завдаючи нам ударів, то тепер він змушений рахуватися з можливістю отримання ударів у відповідь.

Але головне те, що передислокація ворогом своєї авіатехніки вказує і на те, що його система протиповітряної оборони взагалі не відповідає зовнішнім викликам і не здатна прикрити аеродроми базування навіть стратегічної авіації і навіть так звані аеродроми "підскоку". Тобто ті аеродроми, які розташовані поблизу лінії фронту, або ті, що використовуються для проміжної посадки під час польоту.

Фото: REUTERS/Sergei Karpukhin