Українська ППО часів війни. Чи можна вберегти від обстрілів не тільки Київ

За час повномасштабної війни українська протиповітряна оборона зазнала серйозних змін і стала дійсно унікальною на планеті. Але окупаційна армія теж не пасе задніх у війні проти України.

Зміни в ППО після 24 лютого

Після початку російської агресії в Криму і на Донбасі 2014 року протиповітряна оборони України, яка на той момент уже десять років була складовою частиною Повітряних сил ЗСУ, поступово почала змінюватися. Втім, ці зміни були пов'язані із розконсервуванням старої радянської техніки (С-125, С-300, "Бук") та розробками власних зразків зенітно-ракетних комплексів (зокрема, мобільні системи управління силами "Ореанда").

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року поставило перед українською армією нові виклики, які неможливо було вирішити винятково власними силами. Тож на озброєння Повітряних сил ЗС України почала надходити західна техніка — як стаціонарні, так і переносні зенітні-ракетні комплекси.

Українська армія отримала чимало різноманітних систем від різних західних країн. Найвідомішою є американська система ППО Patriot, яка захищає українську столицю. Ця зенітно-ракетна система продемонструвала неймовірний результат, показавши 100% ефективність навіть проти російської гіперзвукової аеробалістичної ракети Х-47М2 "Кинджал", яку, за твердженням російських пропагандистів, не могла збити жодна протиракетна зброя у світі. Американська система ППО на полях російсько-української війни розвіяла цей міф, завдавши серйозного удару по репутації російської армії, що позиціонує себе як "друга армія світу".

Україна прогресує, Росія не відстає

Втім, як зазначив військовий експерт, полковник ЗСУ Петро Черник, не варто недооцінювати збройні сили Російської Федерації. Вони вчаться на своїх помилках, роблять висновки із успіхів та невдач — одним словом, намагаються прогресувати чи принаймні знаходити слабкі місця в українській обороні.

Так, збивати усі російські ракети, включаючи балістичні варіанти "Іскандерів", протикорабельні "Онікси" та Х-22, можуть, як підкреслив експерт, лише дві системи ППО, які перебувають на озброєнні Сил оборони України – крім Patriot, це ще французько-італійські комплекси SAMP/T. Тож окупанти використовують вищезгадані ракети у тих українських регіонах, де небо не захищене відповідними протиракетними комплексами. І мають певні успіхи — як ми бачимо на нещодавньому одеському прикладі, коли досягли своєї мети ракетні удари по центральній частині цього українського міста.

Разом з тим, українська протиповітряна оборона за час повномасштабної війни досягла небаченого раніше прогресу. Причому не тільки порівняно із попередніми періодами власної історії. Петро Черник наголосив, що ППО Повітряних сил ЗС України зараз є унікальною, бо в жодній країні світу немає настільки великої кількості різноманітних протиповітряних і протиракетних систем. Це створює певні проблеми для окупаційної армії та уже досить успішно закриває частину українських регіонів.

Мирне небо — ключ до вступу до НАТО

Перш за все, йдеться про Київ, але тільки цим співпраця України і Заходу не обмежиться, упевнений експерт. Фактично щотижня до України приїздить якась нова військова техніка, і не останнє місце у списку оновлень займають саме системи ППО. Більш того, вони є ключовими у досягненні фінальної мети України — мети у вигляді євроатлантичної інтеграції, вступу до НАТО.

Як відомо, на вільнюському саміті Альянсу було заявлено, що Україна може стати членом цієї організації лише після завершення війни. Але війна триває не тільки на землі, на лінії бойових зіткнень, а і в повітрі. І навіть там, куди російські війська не змогли дійти сушею — як-то в Одесі чи Львові, — вони можуть діставати своїми ракетами.

Тож закриття неба має справді стратегічну важливість. Без забезпечення максимального захисту від російських ракет і ударних дронів навіть після виходу на державні кордони України навряд чи йтиметься про повноцінну перемогу — і, відповідно, про приєднання України до НАТО.

Відтак, західні партнери продовжують постачати України все нові й нові системи протиповітряної і протиракетної оборони. Зокрема, на саміті у Вільнюсі було оголошено про те, що Німеччина передасть Україні ще дві системи Patriot. Після ударів по Львову та особливо Одесі можна спрогнозувати, куди поїдуть ці системи після перетину польсько-українського кордону — але цими двома містами територія України не обмежується. І росіяни залюбки виберуть собі нові цілі, в інших населених пунктах.

На що варто зважати

Чи можливо закрити усе українське небо? Петро Черник упевнений, що можливо. Втім, варто зважати на те, що навіть "Залізний купол" та "Праща Давида" не захищають Ізраїль на всі 100%, палестинські ракети рідко, але долітають до ізраїльської території. Імовірно, така ж ситуація очікуватиме й Україну. Але головне — підняти відсоток знищених ворожих ракет до максимально можливого.

Ще однією, насправді — головною, є проблема фінансування переоснащення української системи протиповітряної оборони. Як відомо, усі сучасні системи ми отримуємо від західних партнерів — а вони не можуть різко й одномоментно збільшити обсяги виготовленої військової техніки. Саме тому Україна отримує зброю не так швидко, як того хотілося мешканцям уражених міст і сіл. Але вартість сучасних систем ППО є серйозним фінансовим викликом навіть для таких країн, як США — і на це неможливо не зважати.

Так само, як і не можна не враховувати позицію політичних еліт і громадянських суспільств у країнах-донорах — навряд чи вони схвалять ідею передачі усіх протиракетних систем на потреби України. Питання їхнього власного захисту, особливо в умовах постійних погроз з боку Кремля (нещодавно об'єктом таких погроз, скажімо, стала Польща), залишається актуальним і для країн-членів Північноатлантичного альянсу.

Як F-16 доповнить українську ППО

Отже, упевнений полковник ЗСУ Черник, Україна і надалі продовжить отримувати західні системи ППО. Цей процес уже запущений і працює на максимально можливих (без збитків для самих західних країнах) швидкостях. Тож так чи інакше небо над Україною буде закриватися — навіть попри те, що Росія також не сидітиме склавши руки. Але у країни-агресора після усіх санкцій, накладених за вторгнення та усі наступні злочини, можливостей для маневру відверто менше, ніж у США та інших партнерів України.

Але, говорячи про протиповітряну оборону, не варто забувати про те, що до її складу входять не лише наземні зенітні системи, а й авіація. Так, літаки F-16, навчання українських льотчиків на яких ось-ось має стартувати, є дуже серйозним фактором успіху у боротьбі з російськими ракетами. За словами експерта, озброєння, яке є на борту F-16, дозволить збивати навіть ті ракети, які теоретично можуть обдурити системи ППО.

Тож посилення протиповітряної оборони, забезпечення мирного неба не тільки над Києвом, а й над усією Україною — це справа реальна, але комплексна. І працювати у цій царині доводиться на різних напрямах. Працювати перш за все західним партнерам України, бо від нас у цій історії залежить далеко не все. А те, що залежить саме від України — готовність використовувати цю техніку та успішна робота з нею, — Сили оборони України виконують з честю. Так, вже згадане знищення гіперзвукових "Кинджалів" стало справжньою сенсацією, обернувшись не тільки грандіозною ганьбою для Росії — але й великим успіхом західного військово-промислового комплексу.

Російсько-українську війну іноді називають справжнім полігоном для перевірки світових зразків озброєння у бойових умовах. Західні системи ППО уже показали себе з найкращого боку — в руках українських військовослужбовців. І будуть показувати надалі, аж поки Росія не переконається у стратегічній поразці своєї і так вже знекровленої армії. Час, коли усю територію України накриє міцна протиракетна "парасолька", невпинно наближається. Зупинити цей момент Російська Федерація, як показали попередні півтора року війни, не зможе.