Загублений боєкомплект: чи встигне Захід дати снаряди для контрнаступу ЗСУ

Чому гальмується постачання боєприпасів з Європи
На російсько-українському фронті обидві сторони відчувають "снарядний голод". Фото: REUTERS/Anna Kudriavtseva

Збройні Сили України в боях з російськими окупантами ведуть щоденні запеклі бої. Під час такого протистояння витрачається величезна кількість боєприпасів. В основному — ракетно-артилерійських, адже, за твердженням військових експертів, ця війна на 90-95% є протистоянням артилерії. 

Чи зможуть західні партнери України вчасно надати ЗСУ необхідну кількість артилерійських снарядів для початку довгоочікуваного українського контрнаступі зі звільнення окупованих росіянами територій, розбиралося Новини.LIVE.

Читайте також:

Тисячі — в повітря

Цілком очевидно, що незважаючи на масоване застосування артилерії, війська агресора мають кількаразову перевагу над ЗСУ в питанні кількості використання снарядів. А щільність бойових дії наразі така, що ЗСУ використовують щодня від 4 до 7 тисяч артилерійських снарядів.

Водночас війська агресора можуть дозволити собі майже безболісно відстріляти впродовж доби близько 20 тисяч снарядів.

За словами Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, така інтенсивність використання боєкомплекту випереджає його  виробництво партнерами України.

Єнс Столтенберг
Єнс Столтенберг. Фото: REUTERS/Johanna Geron

"Поточний рівень витрат на боєприпаси вищий за поточний рівень виробництва", — сказав Столтенберг в інтерв'ю західним журналістам.

За словами Столтенберга, російський диктатор володимир путін не планує миру, а планує продовжувати війну. Саме тому росія вдається до спроб наростити як власне військово-промислове виробництво, так і шукає допомоги у собі подібних режимів у світі.

На переконання Генсека НАТО, саме через це США, Велика Британія та інші країни Заходу мають підготуватися до тривалої підтримки України зброєю, технікою та боєприпасами.

Масштабної війни Європа не чекала

Запустити завод з виробництва боєприпасів одним лише натисканням кнопки неможливо — це тривала процедура, яка вимагає долучення чималої кількості суміжних підприємств і галузей.

"Завод з виробництва снарядів являє собою серйозний економічний процес, — пояснює військовий експерт, полковник ЗСУ Петро Черник. — Уявимо собі, що раніше було вироблено певну кількість боєприпасів. А куди потім подіти виробничі потужності, людей? Це не умовна Україна чи пострадянська росія, де умовний танковий завод після того, як він перестав бути цікавий у виробничому плані, можна поставити на пів року, на рік на простій. У західному світі це не можливо. Вони прораховують свої потенціали на десяток років наперед, а можливо, і більше. Там є правила".

Петро Черник
Петро Черник

Адже, за словами Черника, ніхто на Заході такої війни не чекав — війна в Україні з часів Другої світової на європейському континенті стала наймасштабнішою.

"Ніхто не думав, що москалі здуріють до такого ступеню, що доведеться відновлювати колосальні ланцюжки з виробництва зброї. А зброя є найскладнішим технологічним продуктом, що існує у природі", — констатує військовий експерт.

Щоб побудувати, умовно, лінійку з випуску автомобілів певної марки, додає він, треба докласти чимало зусиль. А тепер уявіть, скільки треба докласти зусиль, щоб почати будувати ту ж саму БМП, яка в конструкторському плані на порядок складніша, ніж  автомобіль.

На думку Черника, причиною розбалансування світової системи роботи ВПК стало те, що всі повірили в ілюзію миру, повірили в те, що достатньо невеличких збройних сил, невеличких арсеналів, щоб ніхто навіть не подумав напасти.

Однак росіяни перекреслили цю ілюзію в "нуль". А запустити все з нуля, знайти інвестиції — це час.

Європа скинеться

Як відомо, 20 березня країни ЄС дійшли згоди щодо надання Україні мільйон 155-мм снарядів до кінця року.

До проєкту поповнення українського БК долучилися Австрія, Бельгія, Греція, Естонія, Кіпр, Люксембург, Мальта, Хорватія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Фінляндія, Франція, Чехія та Швеція. Згодом до них приєдналися Іспанія та Норвегія, яка не є членом Євросоюзу.

Зокрема, Польща заявила про те, що її державні та приватні підприємства ВПК вже готові збільшити виробництво снарядів для України.

Як зазначив в інтерв'ю журналістам прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, найближчим часом Рада міністрів країни ухвалить спеціальну довгострокову програму, яка підтримуватиме виробництво боєприпасів у різних частинах Польщі.

Матеуш Моравецький
Матеуш Моравецький. Фото: Mateusz Morawiecki / Facebook

"Ми хочемо, щоб приватні та державні компанії виробляли боєприпаси. Сьогодні ми знаємо, що цих боєприпасів не вистачає у всій Європі, і я можу сказати, що не є таємницею, їх не вистачає в усьому НАТО", — сказав польський прем'єр.

Не заводом єдиним

Разом з тим, виявляється, не лише консервація виробничих потужностей винна у "снарядному голоді".

Іншою проблемою, з якою зіштовхнулися західні зброярі, став дефіцит вибухових речовин. У результаті такого перебігу подій, на думку деяких експертів, збільшення виробництва снарядів Європою може зайняти близько трьох років.

За словами західних виробників, навіть наявність грошей не зможе швидко виправити нестачу порохів, пластиду і тротилу.

Артилерія ЗСУ
Фото: 93-тя ОМБр Холодний Яр / Facebook

"Дуже складно збільшити виробництво артилерійських боєприпасів, особливо важких боєприпасів великого калібру, за короткий час", — каже голова Асоціації промисловості оборони та безпеки Чехії Їржі Гінек.

Він підкреслює, що побудувати новий снарядний завод легко, але неможливо виробляти більше снарядів без сировини.

До того ж в умовах дефіциту ціна на матеріали підскочила в декілька разів, що в свою чергу потягнуло вгору кінцеву вартість самого боєприпасу. Таким чином, сьогодні звичайний снаряд 155-го калібру НАТО тягне на 850 євро. Це, до речі, майже на 20% вище його вартості до повномасштабного російського вторгнення в Україну. 

Проста військова арифметика

Мільйон — звучить солідно. Але у випадку військовому — не дуже.

Якщо мільйон снарядів, розкладає армійський "пасьянс" Черник, поділити на 365 днів, то це буде приблизно по 2700 снарядів відстрілу на день. А це — половина від того, що ми застосовуємо зараз на добу і сьома частина того, що росіяни відстрілюють на день — до 15-20 тисяч.

ЗСУ
Фото: REUTERS/Anna Kudriavtseva

При цьому влітку ворог "виставляв" у повітря від 45 до 80 тисяч снарядів.

"Чи це добрий крок уперед — мільйон снарядів? Це — колосальний крок вперед. І ті дві з половиною тисячі снарядів додадуться до тих п'яти тисяч, що є на сьогодні. Тобто наш потенціал збільшиться до семи тисяч пострілів на день. Але для того, щоб вийти на паритет з росіянами, треба збільшити кількість пострілів до 15 тисяч", — наголошує офіцер Збройних сил.

Чи ми дійдемо до цього показника? На думку Черника, — неминуче, оскільки маховик снарядного конвеєра запущено.

Між тим все відбуватиметься не так швидко, як хотілося б.

Зміна військових пріоритетів

За словами співрозмовника, в американців, наприклад, є всього чотири великі компанії, які виробляють снаряди. Вони у 90-х роках минулого століття виробляли приблизно 480 тисяч снарядів на рік і вважали, що їм цього достатньо.

"Прийшли нульові роки, і все з артилерії змістилося в авіацію, — згадує Черник, — Того ж Саддама Хусейна в основному били ракетами BGM109 "Томагавк", а потім засипали колосальною кількістю ракет AGM65 і AGM 165. Звичайно, були і артилерійські залпи, але вони становили дуже невеликий відсоток від загальної вогневої потужності".

Тому американці у своїй військовій філософії дійшли до того, що для тих війн, які вони ведуть, артилерія надзвичайно потрібна, але не в тій кількості, як під час Другої світової війни. Тому й пішло скорочення виробництва артилерійських снарядів.

А тепер росіяни показали, що артилерія знову в ціні...