Залужний та Буданов на колінах провели в останню путь загиблого героя України Да Вінчі

У п'ятницю 10 березня у Києві попрощалися із загиблим на фронті Героєм України 27-річним Дмитром Коцюбайлом, командиром 1-ої окремої штормової роти "Вовки Да Вінчі" ДУК ПС.

Попрощатися із загиблим військовим прийшли тисячі українців, а також вище військово-політичне керівництво країни — президент України Володимир Зеленський, головнокомандувач Валерій Залужний, голова зовнішньої розвідки Кирило Буданов та міністр оборони України Олексій Резніков. Вони проводили Коцюбайла в останню путь на колінах.

Новини.LIVE побували на церемонії прощання, що відбувалася на столичному Майдані Незалежності.

Дмитро Коцюбайло, позивний "Да Вінчі", пішов на фронт добровольцем одразу після Революції Гідності. Тоді, у 2014 році, йому було тільки 18. Того ж року отримав важке поранення у Пісках на Донеччині — йому в обличчя прилетів уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком була перебита ключиця. Проте через 3 місяці, після одужання, Дмитро знову повернувся на фронт. Брав участь в деокупації Карлівки, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою та Савур-Могилою.
 

17 березня 2016 року призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти "Вовки Да Вінчі" ДУК ПС, переформатованої в батальйон у складі 67-ї окремої механізованої бригади. 

Після початку повномасштабного наступу росії Да Вінчі воював на різних напрямках фронту, брав активну участь у деокупації Харківщини, однак смертельне поранення отримав біля Бахмута.

Про це 7 березня 2023 року повідомив президент України Володимир Зеленський, назвавши Дмитра Коцюбайла "людиною-символом" та "людиною-хоробрістю".

"Да Вінчі загинув зі зброєю в руках, загинув, першим ідучи в бій. Жив і загинув як Герой. Наш підрозділ зветься "Вовки Да Вінчі" саме тому, що ми завжди йшли за ним у бій. Він був для нас найкращим командиром, побратимом, лідером і взірцевим націоналістом. Про його бойовий шлях промовисто говорить факт, що Да Вінчі став першим добровольцем і наймолодшим командиром, котрий прижиттєво отримав звання "Героя України". За Україну в 27 років він віддав своє життя", — говориться в офіційному повідомленні першої окремої штурмової роти ДУК ПС.

9 березня 2023 року із загиблим Дмитром попрощалися у його рідному селі селі Бовшеві, що у Бурштинському районі на Івано-Франківщині.