Чому Китай не постачатиме Росії зброю

Війна перевалила на другий рік, і ніхто не знає, коли вона закінчиться. А битви на полі бою, як відомо, "задоволення" дороге і виснажливе в ресурсах. "Хвороба" для багатих, так би мовити. І якщо Україні здолати ворога ресурсами допомагають її західні партнери, то Росія за власною волею опинилася фактично сам на сам з проблемою нестачі сил і засобів для війни. Адже її можливості, незважаючи на розміри країни, небезмежні. А отже їх треба десь відшукувати. Останнім часом багато хто припускає, що таким собі добрим "дядькою Семом" для рф може стати Китай.

Чи насправді така версія має під собою реальний ґрунт, розбиралося Новини.LIVE.

Боєкомплект Росії випереджав арсенал США

Нині ледь не дитя вже знає, що сьогоднішня війна відсотків на 90 є війною артилерії.

За словами військового експерта, полковника ЗСУ Петра Черника, на початок повномасштабного вторгнення росіяни мали запасів снарядів для артилерії 122-мм і 152-мм із 120-мм мінами включно у межах від 15 до 20 мільйонів штук.

"Це — неймовірно багато. У той же час, для порівняння, армія США на початок цієї війни мала в межах 2,5 мільйона штук снарядів свого основного калібру 155 мм. Отже, арсенал росіян майже у 9 разів більший", — констатував Черник.

Ворог снарядів не жалкує

Варто зазначити, що за весь час цієї війни росіяни вже витратили більш, ніж 80% цього запасу або його допомогли винищити ЗСУ влучними ударами по різних складах у глибоких тилах ворога.

Від травня до вересня минулого року ворог виставляв щоденно великі артилерійські вали від 45 до 80 тисяч снарядів.

"Щоб уявити, яка це колосальна цифра, варто нагадати, що у 1965 році у В'єтнамі під час битви в долині Йа-Дранг США випустили за 53 години 16 тисяч снарядів і з того часу нічого подібного донедавна не відбувалося", — навів порівняльний приклад Черник.

Починаючи з минулої осені, продовжив він, у росіян цей показник витрат боєприпасів почав зменшуватися і на цю хвилину досягнув показника в межах 15 тисяч снарядів на день.

А тим часом пропозиція російських зброярів не встигає за потребами війська.

Відомо, що сьогоднішній ВПК Росії в місяць здатний виробляти близько 125 тисяч снарядів. Це складає витрати приблизно 4 тисяч снарядів на день.

"Отже, навіть при теперішніх показних витратах у 15 тисяч снарядів на добу промисловість агресора здатна поставити не більше 4 тисяч", — підрахував полковник ЗСУ.

Західний конвеєр набирає обертів

Що стосується ЗСУ, то у них ситуація з "розхідниками" поступово змінюється на краще. В результаті на сьогодні українські Сили оборони відстрілюють по ворогу від 5 до 7 тисяч снарядів на добу.

А великий американський й європейський конвеєр вже набирає обертів: якщо на початку війни США виробляли близько 13 тисяч снарядів на місяць, то зараз вони здатні виробляти по 20 тисяч снарядів.

Таким чином, розмірковує Черник, за усіма підрахунками станом на серпень обсяги виробництва сягнуть близько 50 тисяч снарядів на місяць. І, як вважають серйозні експерти, до осені ми досягнемо з росіянами паритету в кількості відстріляних упродовж доби снарядів на рівні 7-8 тисяч штук.

"Отже, нічого у них наразі не закінчується і не закінчиться, — запевняє Черник. — У розрізі порівняння видно, що вони лише стали на шлях зменшення боєвитрат. І, що характерно, вони вже ніколи не зможуть вийти на показники минулого року. Ба більше, з кожним місяцем це буде зменшуватися і дійде до точки можливості промисловості у мільйон-півтора на рік це — їхня планка виробничих можливостей".

Хто подасть росіянину набої?

У світі залишилося лише декілька країн, які можуть проявити "політичну короткозорість" і подати Росії руку військової допомоги.

"Хто і чим їм може допомогти? У потрібному обсязі — тільки Китай. Більше ніхто!" — впевнений Черник.

При цьому додає він, йдеться і про снаряди, і про боєприпаси до реактивних систем залпового вогню "Град", "Ураган", "Смерч".
Але не лише на це багата теперішня Піднебесна.

Як наголошує український офіцер, крім боєприпасів, Китай може надати РФ все, що завгодно. Адже обидві країни фактично виросли з одного технологічного кореня, а китайський воєнно-промисловий комплекс і його продукція — це абсолютна копія всього радянського і всього російського.

"Існує міф, що китайці можуть щось самі. Це — лише міф! Китайці нічого не можуть самі взагалі. Це — ілюзія, брехня. Китайці — це банальні шпигуни. Вони крадуть, копіюють і покращують. Сотворити хоча б свій власний айфон вони не можуть в принципі. Отже китайці — то унікальні копіювальники і удоскональнювальники. Все, що вони мають із зброї, це — на 99,9% вдосконалені копії Радянського Союзу і Росії. Але зброї у них не те, що багато, а в надлишку, оскільки вони все поставили на конвеєр і ніколи його не зупиняли", — пояснив Черник.

Допомога Росії — смерті подібна

Однак не варто вважати, що Китай піде на політичне і економічне самогубство заради майбутнього "процвітання" Росії і амбіцій її фюрера.

"Масштабно допомагати Росії китайцям, на мій погляд, заважає експортно орієнтована економіка. Адже 80% того, що вони виробляють, вони продають до Євро-Атлантичного світу", — впевнений Черник.

Водночас варто зазначити, що у випадку чогось європейський світ витримає без китайських товарів — він спроможний замістити самі виробничі ланцюги, які досі їм забезпечують китайці у спектрі широких товарів, а китайці не спроможні це зробити.

"Тому це у певній мірі є стримуючим чинником. Хоча абсолютно не правильно вважати, що раціо перемагає емоції: емоції завжди перемагають раціо. А у людей, які хворі на владу присутні одні емоції. А Сі Цзиньпін на світову владу вже захворів", — діагностував ситуацію Черник.

Путін власноруч поставив хрест на зброї

В Росії люблять рубати з плеча, не роздумуючи про наслідки. Схоже, той самий принцип сповідує і російський диктатор. І в даному випадку — на щастя, для нас.

"Китай вже не постачатиме зброю Росії. Адже заява Путіна про розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі фактично нівелювала попередні домовленості між очільником КНР і ним самим. І Пекін з цього приводу вже висловив своє незадоволення, бо розглядає Республіку Білорусь в зоні інтересів свого військово-політичного впливу для подальшої експансії на Європейському континенті", — коментує ситуацію військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

Навіть заява китайського посла, додає він, з приводу того, що висловлювання про безмежну дружбу з РФ є не більш, ніж "риторичним прийомом", — яскраве тому підтвердження.

На переконання Снєгирьова, Китай буде грати власну гру, щоб увійти в роль "другого" центру прийняття рішень, і розмінюватися на постачання зброї Російській Федерації, наражаючись на санкції і політичну ізоляцію з боку країн Заходу, навряд чи буде.

"Це виключає спроби РФ отримати військові технології з КНР. Тим більше, за великим рахунком, більшість із них вони — тотожні з російськими або радянськими зразками з певною часткою власної китайської модифікації", — наголошує Снєгирьов.

Росія вже не дожене НАТО

Основне, чого потребуватиме Росія найближчим часом для війни в Україні, це — снарядів. Бо, як би там не було, на тлі збільшення снарядів країнами НАТО та відкриття виробництва в країнах колишнього радянського табору питання про кількість в засобах ураження для щільності артилерійського вогню буде змінюватися не на користь РФ. А, враховуючи те, що санкції все ж таки вдарили по ВПК Росії, навряд чи вже можна взагалі їй говорити про можливість потенційного нарощування зброї та боєзапасу до рівня країн НАТО.

Водночас Снєгирьов не виключає можливості постачання Росії комплектуючих для виробництва високотехнологічних зразків озброєння. Це — те, чого їй сьогодні гостро не вистачає внаслідок санкцій.

"На мою думку, у Росії стоятиме саме питання постачання мікроелектроніки. Бо відслідкувати канали перевезення, враховуючи наявність "сірих схем" і третіх країн, навряд чи можливо. Тому такі загрози існують. А постачання самої зброї, тим більше — важкої, м'яко кажучи, помітно, а тому — не реально", — спрогнозував військовий експерт.

Отже, наразі маємо більш-менш обнадійливу ситуацію. Адже Росія своїми "ядерними" заявами фактично плюнула в обличчя КНР. Через що чекати в такому випадку щось корисного від Китаю їй навряд чи вже варто.