Росія програла війну в Чорному морі
Поділитися
"Могутній" російський флот виявився не таким вже й могутнім перед обличчям української винахідливості. Слабкість росії в морі стала одним із факторів українського успіху. Про це пише у своїй статті британський професор кафедри політики, філософії та релігії Університету Ланкастера Базіл Жермон. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.
Неспроможність росії домінувати на морі змінила хід війни
З моменту вторгнення росії в Україну рік тому більшість бойових дій точилися на суші. Однак існує також менш помітний, однак суттєвий морський вимір війни, що охоплює весь спектр тактичних, стратегічних, економічних і дипломатичних факторів.
Після того, як 24 лютого 2022 року сухопутні війська перетнули кордон України, російський флот швидко забезпечив контроль над північно-західною частиною Чорного моря. Це означало, що він міг долучитися до повітряної кампанії проти України, запускаючи крилаті ракети з моря. Це урізноманітнило вектори нападу росії, збільшивши таким чином шанси прориву, переважаючи системи протиповітряної оборони України.
Цей оперативний контроль дав окупантам можливість загрожувати важливому портовому місту Одесі десантною висадкою. Така перспектива спочатку вимагала від українських військових стратегів відволікти ресурси від головних фронтів на сході та півночі навколо Києва. Це також дозволило росії заблокувати Україні доступ до її власних портів, що призвело до фактичної морської блокади України.
Але росія не змогла перетворити це раннє домінування на стратегічний ефект, відкривши новий фронт в Одесі. Це пояснюється підпорядкованістю флоту цілям сухопутних сил росії, які були зосереджені в інших місцях.
Зі свого боку, Україна не мала боєздатних військово-морських сил, здатних безпосередньо протистояти російському флоту на морі. Її позиція була ще більш незахищеною через нездатність західних союзників втрутитися на морі — через закриття турецьких проток і ризик ескалації в разі будь-якого прямого залучення кораблів НАТО.
Але незважаючи на все це, Києву вдалося підірвати військово-морське домінування росії, продемонструвавши інноваційність та ініціативність.
Потоплення "Москви"
Першою великою перемогою Києва стало потоплення крейсера "Москва" 14 квітня. Окрім символізму, потоплення флагмана Чорноморського флоту викрило недоліки російської протиповітряної оборони на борту надводних кораблів.
Потоплення "Москви" продемонструвало, що російський флот не може безпечно діяти поблизу українського узбережжя через загрозу застосування протикорабельних ракет — як українських "Нептунів", так і західних "Гарпунів".
Надводні кораблі Чорноморського флоту потребували захисту військово-повітряних сил росії, які переважно базуються в Криму. Це обмежувало їхній оперативний радіус дії приблизно до 20 миль (близько 32 км. — Ред.) для того, щоб отримати мати повну повітряну підтримку.
Ще одним помітним успіхом стало відновлення Україною контролю над островом Зміїний, невеликим, але стратегічно важливим форпостом у Чорному морі, який був захоплений російськими військами в перші дні конфлікту.
Український креативний опортунізм
У серпні ситуація почала прискорюватися, коли Київ розпочав контратаки, особливо на півдні. У рамках цієї зміни курсу Україна прийняла сміливу стратегію переслідування російських військово-морських активів. Це включало напад на авіацію Чорноморського флоту на авіабазі Саки в Криму 9 серпня, за яким послідувала атака безпілотника на штаб Чорноморського флоту в Севастополі 20 серпня.
Потім 29 жовтня морські безпілотники були використані для завдання ударів по російських військових кораблях у Севастополі, що підкреслило постійний стан незахищеності російського флоту, який був переведений у режим повної "бойової готовності".
На практиці, коли надводний флот "сховався", це зменшило здатність москви планувати десантну атаку на Одесу. Це також обмежило її здатність завдавати ударів з моря і обмежило її початкову геостратегічну мету контролювати південне узбережжя України від Криму до Придністров'я.
Важливо, що це також вплинуло на загальне ведення війни, дозволивши Україні перенести свій контрнаступ ближче до Криму.
Морський ланцюг поставок
Але, маючи обмежені військово-морські сили, Україна не змогла забезпечити контроль над морем. Москва залишається здатною заборонити цивільний рух до українських портів і з них, роблячи занадто ризикованою для судноплавних компаній роботу поза межами морського коридору для експорту зерна — угоди, укладеної за посередництва ООН і Туреччини 22 липня.
Блокування росією доступу до північно-західної частини Чорного моря виявилося достатнім для того, щоб запобігти відвантаженню зерна та інших сільськогосподарських продуктів. Це призвело до зростання цін на продукти харчування, що завдало шкоди багатьом країнам, що розвиваються. Але відсутність контролю росії над глобальними ланцюгами поставок також сприяла ефективності санкцій, спрямованих проти її військово-промислової бази.
Усі великі судноплавні компанії, за винятком китайських, призупинили перевезення до та з росії. Але ці значні колективні зусилля коштували судноплавним компаніям певної ціни. Зменшення обсягів торгівлі з росією і заборона на судна під російським прапором, що належать або експлуатуються росією, також вплинули на бізнес у західних портах.
Морська сила та глобальне лідерство
Незважаючи на повідомлення про наближення нового російського наступу, не очікується, що військово-морські сили відіграватимуть важливу роль, оскільки малоймовірно, що російський флот розглядатиме можливість відкриття нового фронту навколо Одеси. Але чим довше триває війна, тим більша ймовірність того, що її виграє коаліція морських держав, які можуть контролювати глобальний ланцюг постачання.
Добре усвідомлюючи це, росія наголосила у своїй морській доктрині від липня 2022 року на необхідності консолідації своєї морської могутності. Але незрозуміло, як вона може це зробити, враховуючи нинішні труднощі, з якими стикається російський військово-морський флот.
Отже, хоча морський фактор війни є обмеженим, він все ж демонструє, що Київ здатен скористатися можливостями, створеними слабкістю росії на морі. І в умовах тривалої війни — як і в інших тривалих конфліктах — це може врешті-решт схилити шальки терезів на користь України.
Базіл Жермон, професор кафедри політики, філософії та релігії, Університет Ланкастера, Велика Британія
Фото: УНІАН
Читайте Новини.LIVE!
