Від Куп'янська до Старомлинівки. Чим і як росіяни намагаються зупинити ЗСУ
Поділитися
Українська армія поступово долає "лінію Суровікіна" на південному фронті. Разом з цим підрозділи Сил оборони почали форсування Дніпра в Херсонській області, що обіцяє російським окупантам у перспективі серйозні проблеми на театрі воєнних дій.
Дорога на Старомлинівку
Головним напрямком контрнаступу Збройних сил України став південний фронт. Там відразу на двох ділянках — у напрямку на Мелітополь та Бердянськ — Сили оборони України успішно проламують оборону російських окупантів. Днями ЗСУ, які раніше звільнили Старомайорське, зайшли в сусіднє село Урожайне. Як повідомляли самі росіяни? зайшли так, що окупаційним військам довелося залишити цей населений пункт. А далі — Старомлинівка.
Старомлинівка є ключовою точкою російської оборони, тієї самої "лінії Суровікіна", в районі адмінкордону між Запорізькою та Донецькою областями. За Старомлинівкою відкривається оперативний простір у напрямку як Бердянська, так і Маріуполя. І саме на цьому напрямку Сили оборони України мають оперативний успіх, який у перспективі може перерости в стратегічний.
Втім, як зазначив ексзаступник начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, до якого Новини.LIVE звернулися із проханням прокоментувати ситуацію на фронті, ситуація на цій ділянці непроста. Причинами цього є відсутність адекватної відповіді російським Військово-космічним силам — ЗСУ досі не мають сучасної авіації, не вистачає і засобів ППО. А без переваги у повітрі очікувати на швидкий наступ, навіть уже пройшовши частину російських укріплень, не варто.
Роботине відволікає росіян
Іншою перспективною ділянкою південного фронту є село Роботине у Запорізькій області, де Сили оборони України уже наблизилися до того, аби прорвати оборону російських окупантів у Мелітопольському напрямку.
Тут власне територіальні успіхи не такі великі, але на те є свої причини. По-перше, насиченість лінії оборони — як мінними полями, так і укріпленнями. По-друге, командування окупаційного контингенту почало перекидати війська з Херсонського напрямку для того, аби утримати цей плацдарм — розуміючи, що далі, після втрати Роботиного і прориву фронту, російська оборона може просто рухнути.
Наступ на Роботине, зважаючи на ці дії росіян, допомагає тому українському угрупованню, яке готується до наступу через Дніпро у Херсонській області. Ігор Романенко наголосив, що цей варіант, із форсуванням Дніпра, давно розглядався як один із перспективних — саме тому окупанти, усвідомлюючи можливий розвиток подій, підірвали греблю Каховської ГЕС, аби зірвати плани Сил оборони України.
Втім, зараз, коли береги Дніпра почали підсихати, настав час для активних дій. І ЗСУ в останні дні здійснили кілька успішних операцій з форсування Дніпра — зокрема, в районі Козачих Лагерів. Крім цього населеного пункту невеликі групи українських військ перейшли річку і закріпилися на лівому березі в районі Антонівського мосту, а також на островах у дельті Дніпра.
Генерал-лейтенант Романенко пояснив, чому Збройні сили України діють на цьому напрямку невеликими підрозділами. Причиною є насиченість російської оборони артилерією, яка не дозволила б без серйозних втрат здійснити масштабне форсування такої великої водної перешкоди, як Дніпро (навіть за відсутності Каховського водосховища). Тому українські війська тут до певного моменту діятимуть невеликими ударними підрозділами, поступово розширюючи свою присутність на лівобережжі.
Навіщо Путіну Куп'янськ
Протилежною південним успіхам є ситуація на північному сході, на Куп'янському напрямку. Там українська армія змушена тримати оборону — у важких боях, бо росіяни зібрали на цій ділянці фронту серйозне угруповання (120 тисяч військових, близько 2000 одиниць бронетехніки). Втім, ЗСУ відбили кілька російських атак і навіть намагаються відповідати контратакувальними діями.
Зосередженість саме на Куп'янському напрямку Ігор Романенко пояснив кількома причинами. По-перше, ця ділянка фронту розташована неподалік від російського кордону — відповідно, окупантам було досить легко і без особливих втрат (як на півдні) налагодити логістику, шляхи постачання зброї і перекидання військ. Це суто військова причина і перевага окупаційних сил.
Крім того, підкреслив експерт, є ще й політична складова, яка у російсько-українській війні відіграє важливу роль. Харків, найбільше місто на сході України, переважно російськомовне, неочікувано для окупантів не здалося їм під час спроби бліцкригу, вистояло, відбилося. І це не може не злити Володимира Путіна, для якого захоплення Харкова було б одним із головних успіхів "спеціальної військової операції".
В цілому, Збройні сили України тримають оборону на сході, а на півдні за останні дні здійснили кілька успішних операцій, які у перспективі можуть обернутися найближчим часом уже не тактичним, а стратегічним успіхом у разі повноцінного прориву лінії російської оборони і виходу на оперативний простір у напрямку Мелітополя, Бердянська та Маріуполя.
Читайте Новини.LIVE!
