Українська зброя: чим ЗСУ посилили свою міць. Транспортні літаки

1 січня 2022 16:00

оновлено: 12:16

Євген Дем’янов

Журналіст

Поділитися

Військово-транспортні літаки, які вітчизняний ВПК постачає для потреб Збройних Сил України

Вітчизняні зброярі мають потужний досвід і можливості, щоб виготовляти зразки зброї на рівні найкращих світових брендів

Євген Дем’янов

Журналіст

Український військово-промисловий комплекс успадкував від СРСР одну з найкращих конструкторсько-виробничих шкіл і базу. Це дозволило українським зброярам впродовж 30 років незалежності створювати високоякісні вогнепальні засоби та складну військову техніку, які користуються повагою та попитом на світових ринках.

Новини.LIVE вже писало про зразки особистої зброї, снайперські гвинтівки, автомати та кулемети, гранатомети і протитанкові ракетні комплекси, танки, БТР, БМП, міномети, САУ, РСЗВ, ТРК, броньовані автомобілі, РЛС, контрбатарейні радари, електронні комплекси спостереження, інженерну техніку, легкові автомобілі, вантажівки, вертольоти, виготовлені під торговим клеймом Made in Ukraine.

Читайте також:

Цього разу мова піде про вітчизняні літаки.

Ан-24

Турбогвинтовий пасажирський літак Ан-24 (за класифікацією НАТО Coke ("Кокс"), розроблений за радянських часів і побудований АНТК ім. Антонова для авіаліній малої та середньої до 3000 км.

Літак випускався двадцять років — з 1959 по 1979 роки. За цей час зі стапелів зійшло 1367 таких літаків, з яких понад 300 ще й досі експлуатуються переважно в країнах СНД та Африки.

Перший політ Ан-24 зробив наприкінці жовтня 1959 року, а працювати над його створенням почали у 1958 році.

У конструкції літака замість клепки застосовані клеєзварні з'єднання. У носовій частині фюзеляжу розташована кабіна екіпажа, а за нею — пасажирський салон, буфет, туалет, гардероб і багажний відсік

Крила повітряного судна мають трапецієподібні форми і складаються з двох лонжеронів. Літак має три шасі з подвійними колесами на кожній стійці.

АН-24 — Фото: Oleg V. Belyakov / Wikimedia commons

Повітряне судно обладнано двома чотирилопатевими турбогвинтовими двигунами АІ-24 виробництва Запорізького моторобудівного заводу "Мотор Січ". Потужність кожного двигуна на злітному режимі становить 2550 кінських сил. А паливо розміщується в чотирьох м'яких баках в центроплані літака.

Повітряне судно будувалося у 20 модифікаціях і мало ще сім проєктів.

Тактико-технічні характеристики:

Довжина — 23,53 м
Висота — 8,32 м
Розмах крила — 29,20 м
Злітна маса — 18000 кг
Крейсерська швидкість — 420 км/год.
Дальність польоту — 990 км
Екіпаж — 3-6 осіб

Ан-26

Турбогвинтовий військово-транспортний літак Ан-26 (за класифікацією НАТО — Curl ("В'юнкий"), розроблений за радянських часів і побудований АНТК ім. Антонова.

Ан-26 від аналогів відрізняється високою стійкістю, легкістю керування, простотою техніки пілотування і хорошим оглядом з кабіни екіпажу, що робить його доступним льотчикам середнього рівня підготовки та вправності. А високі злітно-посадкові якості і прохідність шасі забезпечують літаку невибагливість до стартових майданчиків, що дозволяє цілий рік застосовувати його на ґрунтових, трав'яних, галькових, піщаних, засніжених і розмоклих аеродромах.

Літак досі, крім України, експлуатується в Китаї, Східній Європі та Африці.

Розробка Ан-26 розпочалась в АНТ ім. Антонова в 1964 році. А перший політ літак здійснив 21 травня 1969 року. Серійне виробництво було організоване на Київському заводі "Авіант".

На озброєння Радянської армії літак поступив у травні 1975 року, хоча у цивільній авіації його почали використовувати на два роки раніше. При цьому виробництво Ан-26 тривало до 1986 року, і було випущено 1398 літаків цієї моделі.

Водночас копія літака випускалась у Китаї, де він мав назву Y-14.

Фюзеляж літака розділений на чотири частини: носова, середня, люковий відсік і хвостова частина.

У хвостовій частині розташовано додаткову силову установку, яка забезпечує допоміжну тягу під час злету літака та набору ним висоти, а також необхідну тягу в разі відмови двигуна одного з двох основних двигунів.

Водночас ця силова установка здійснює запуск двигунів несучих двигунів і живлення електроенергією бортової мережі літака на стоянці, при непрацюючих двигунах та у разі відмови генераторів.

У вантажній кабіні по обидва боки розташовано складані сидіння для десанту. Також для десантування літак обладнано тросами примусового розкриття парашутів і системою прибирання витяжних мотузок та запобіжним огородженням.

У санітарному варіанті у вантажній кабіні літака змонтовано санітарні стійки та ремені для кріплення нош. Загалом в літак здатний перевезти 24 лежачих поранених.

Тактико-технічні характеристики:

Довжина — 23,8 м
Висота — 8,58 м
Розмах крила — 29,20 м
Злітна маса — 24000 кг
Пасажиромісткість — 40 десантників, 24 поранених на ношах
Екіпаж — 3-5 осіб

Ан-30

Український розвідувальний літак Ан-30 (за класифікацією НАТО — Clank ("Брязкіт"), розроблений за радянських часів і побудований АНТК ім. Антонова спільно з ДКБ Берієва.

Літак є похідним від Ан-24 і призначений для аерофотознімальних та аерогеофізичних робіт.

Цікаво, що Ан-30, як і "батьки" — Ан-24 і Ан-26, мав народне прізвисько "Настя".

Розробка двомоторного турбогвинтового літака для аерофотозйомки на базі Ан-24 розпочалася в 1964 році.

Перший політ тоді ще Ан-24ФК здійснив через три роки.

Літак відрізнявся від оригіналу повністю зміненою носовою частиною фюзеляжу, яку розширили та засклили.

Крім того, в нижній частині фюзеляжу, між 21 ти 30 шпангоутами, встановлено п'ять спеціальних прозорих фотолюків. А у центроплані встановили шість додаткових баків під паливо на 1600 літрів.

З грудня 1968 року до осені 1969-го літак пройшов державні випробування і був запущений у виробництво на Київському авіазаводі "Авіант" під назвою Ан-30.

У результаті з 1971 до 1980 року було випущено 115 Ан-30. До речі, вперше громадськості літак пув публічно представлений у 1975 році на французському авіасаловні в Ле Бурже.

Літак випускався у п'яти модифікаціях. За час експлуатації було втрачено чотири повітряні судна. При цьому один було збито у 1985 році в Афганістані, а один — росіянами та їхніми поплічниками 6 червня 2014 року за допомогою ПЗРК "Верба" над селом Миколаївка біля Слов'янська Донецької області. Ракета влучила в правий двигун, у результаті чого машина впала на землю. З восьми членів екіпажу вижили лише троє.

Тактико-технічні характеристики:

Довжина — 24,26 м
Висота — 8,32 м
Розмах крила — 29,20 м
Злітна маса — від 20300 до 23000 кг
Крейсерська швидкість — 430 км/год.
Дальність польоту — 1240 км

Ан-70

Український середньомагістральний вантажний військово-транспортний літак Ан-70 розроблений ДП "Антонов" і призначений для заміни морально та фізично застарілого армійського транспортного літака Ан-12.

Літак має чотири гвинтовентиляторні турбогвинтові двигуни.

Розробка нового середньомагістрального військового транспортного літаку сімейства "Ан" розпочалася у 70-х роках минулого століття. Втім, через незрозумілість вимог до машини технічне завдання було погоджене лише у 1987 році.

А в червні 1993 року тодішні прем'єр-міністри України Леонід Кучма та росії Віктор Черномирдін завізували угоду про спільну розробку й виробництво літака Ан-70, перше виготовлення якого завершилось у січні 1994 року.

Вже за два тижні до нового 1995 року літак здійснив свій перший політ з летовища Київського авіазаводу "Авіант" на Святошиному.

Втім, 10 лютого 1995 року Ан-70 під час випробувального польоту зіткнувся в повітрі з літаком супроводження Ан-72. В результаті авіапригоди екіпаж Ан-70 загинув, а пілотам Ан-72 вдалось успішно посадити пошкоджену машину.

У грудні наступного 1996 року було виготовлено другий екземпляр Ан-70.

Але негаразди продовжували спіткати літак.

Так, при зльоті з Омського аеропорту 27 січня 2001 року у літака відмовив третій двигун, а через 20-30 секунд — перший. На той момент судно уже відірвалося від землі й вилетіло за межі ЗПС. Тим не менш, екіпаж вирішив посадити аварійну машину у полі без випуску шасі. У результаті аварії чотири людини із 33, які перебували на борту, були пораненні та госпіталізовані.

Само повітряне судно отримало значні пошкодження фюзеляжу, консолей крила і гвинтовентиляторів двигуна.

Тоді пошкоджений літак частинами перевезли на омське виробниче об'єднання "Політ" і відновили до льотного стану. А вже через два роки на ньому було встановлено шість світових рекордів на вантажопідйомність.

Серійний випуск перших серійних Ан-70 було заплановано на 2013 рік. Однак державні випробовування літака було завершено лише 11 квітня 2014 року, після чого його було рекомендовано для прийняття на озброєння Міністерства оборони України, що й відбулося 19 січня 2015 року.

Літак Ан-70 це — вільнонесний моноплан суцільнометалевої конструкції з верхнім розташуванням крила. Його планер на чверть виготовлений із полімерних композиційних матеріалів та алюмінієвих сплавів.

Силова установка має чотири двигуни Д-27, кожен з яких обладнано двома співвісними восьмилопатевими гвинтовентиляторами діаметром 4,5 м.

Станом на 2022 рік побудовано три одиниці літака, ще два літаки замовлені і перебувають у стадії будівництва.