Трофейна зброя: чим ЗСУ посилили свою міць. САУ. Частина 2

Росіяни стали головними "донорами" у постачанні українським Силам оборони озброєння та техніки. Російська САУ "Нона-СВК". Фото: Wikimedia commons

Від початку повномасштабного російського вторгнення Збройні Сили України знищили тисячі одиниць ворожої техніки. Однак чимало її було кинуто агресором на полі бою або відібрано у чесному бою українськими вояками.

Зараз ця техніка відновлена, перероблена, вдосконалена і допомагає українцям бити загарбників їх же зброєю.

Новини.LIVE вже писало про зразки української та західної зброї, яка використовується Збройними Силами України на полі бою проти армії російської федерації. Тепер мова піде про "російський ленд-ліз" — трофейну техніку. Раніше вже надавався опис танків, БМП, машини управління, машини розвідки, санітарно-десантні машини, бронеавтомобілі, самохідні артустановки. Сьогодні ми продовжимо розповідь про російські САУ, які дісталися ЗСУ.

САУ "Нона-С"

Російська 100-мм основна самохідна гаубічна установка 2С9 "Нона-С", сконструйована за часів СРСР.

Ця гусенічна машина відноситься до класу броньованих, плаваючих, аеротранспортабельних одиниць бронетехніки, призначених для використання в повітряно-десантних та аеромобільних військах та їхньої підтримки в бою.

САУ "Нона-С" в музеї Санкт-Петербургу. Фото: wikipedia

САУ "Нона-С" доставляють до місць бойового призначення парашутно-реактивним та посадочним способами за допомогою літаків військово-транспортної авіації Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124 і Іл-76.

При створенні САУ за основу були взяті технічні параметри БМД-1.

Основною зброєю машини стала довгоствольна 100-мм гармата. Згодом в Пермі була створена нова 120-мм нарізна гармата. Це дозволило розробити для повітряно-десантних військ та в 1981 році взяти на озброєння ПДВ Радянської армії універсальну артилерійську систему, що поєднувала в собі функції гармати, гаубиці та міномету.

Можливості гармати дозволяють знищувати не лише живу силу противника, його оборонні споруди, але і вести боротьбу з танками. Для цих цілей до комплекту САУ входять різні боєприпаси.

Цікаво, що, за однією з легенд, назва машини "Нона" не є жіночим ім'ям, а є абревіатурою російської назви назви — "Новое орудие наземной артиллерии".

Важливою характеристикою гармати "Нона-С" є її найменша дальність стрільби. Для артилерійського снаряда вона становить 1,7 км, для мін калібру 120-мм — 400 м.

Отже гармата самохідки відмінно пасує для безпосередньої підтримки військ на полі бою. А необхідність десантування машини вимагала зробити її легкою. Через це корпус самохідки було виготовлено з алюмінію, але він добре захищає екіпаж від легкої стрілецької зброї. 

Машина вироблялася в трьох модифікаціях і перебуває на озброєнні семи країн.

В ході боїв після широкомасштабного російського вторгнення в Україну чимала кількість 2С9 "Нона-С" була знищена підрозділами ЗСУ і захоплена в якості трофеїв.

Тактико-технічні характеристики:

  • Довжина — 6200 мм
  • Ширина — 2630 мм
  • Висота — 2300 мм
  • Вага — до 10 т
  • Екіпаж — 3 особи
  • Боєкомплект — 40 снарядів
  • Броня — протикульова
  • Швидкість — до 60 км/год. (9-10 км/год. по воді)

САУ "Нона-СВК"

Російська 120-мм батальйонна САУ 2С23 "Нона-СВК".

Її головною зброєю є гармата-міномет.

САУ "Нона-СВК" на базі зберігання. Фото: wikimedia

Установка призначена для знищення живої сили противника, його артилерійських та мінометних розрахунків і батарей, бронецілей, пунктів управління тощо.

Завдяки конструкційним особливостям САУ може вести прицільний вогонь без попередньої підготовки з закритих позицій

При цьому для неї підходять боєприпаси (міни) як російського, так і іноземного виробництва.

Машина була розроблена в конструкторському бюро Пермського машинобудівного заводу на шасі плаваючого колісного бронетранспортера БТР-80.

САУ взята на озброєння російської армії в 1991 році.

Вперше "Нона-СВК" була застосована під час першої Чеченської війни  всередині 90-х років минулого століття.

В ході російсько-української війни мінімум 5 машин такого типу були помічені на кордоні з Україною в Новошахтинську восени 2014 року, а пізніше — в Луганську у військовослужбовців 61-ї бригади морської піхоти армії РФ.

Перша "Нона-СВК" була захоплена підрозділами ЗСУ 27 березня 2022 року, коли російські загарбники кинули її напризволяще. А в результаті вересневого наступу у 2022 році українська армія поповнилася великою кількістю 120-мм самохідними мінометами "Нона-СВК", які були кинуті росіянами під Ізюмом Харківської області.

Трофейна САУ "Нона-СВК". Фото: Telegram/bochkala_war 

Примітно, що з лютого цього року українські Сили оборони застосовують у трофейній "Ноні"  американські 120-мм міни M1101.

Тактико-технічні характеристики:

  • Довжина — 7730 мм

  • Ширина — 2900 мм

  • Висота — 3075 мм

САУ "Хоста"

Російська 120-мм самохідна артилерійська установка САУ 2С34 "Хоста".

САУ "Хоста" на базі зберігання. Фото: wikimedia

САУ призначена для знищення живої сили противника, його артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, бронетехніки, пунктів управління тощо. Максимальна дальність вогневого ураження об'єкту сягає у САУ до 14 кілометрів.

Бойову машину було взято на озброєнні російської армії у 2008 році.

Варто зазначити, що з 2003 року було виготовлено декілька десятків одиниць

САУ "Хоста" розроблена в Пермі та є глибокою модернізацією САУ 2С1 "Гвоздика".

Під час широкомасштабного російського вторгнення першу машину цього типу було захоплено в якості трофею підрозділами Збройних Сил України 14 березня 2022 року. А другу — вже 2 квітня 2022 року у Чернігівській області.

Тактико-технічні характеристики:

  • Довжина — 7570 мм

  • Ширина — 2850 мм

  • Висота — 2827 мм

  • Вага — 16 т

  • Екіпаж — 4 особи